Аналіз економічної ефективності виробництва зерна СЗАТ "Україна" Доманівського району

/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічного аналізу і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

«Економічний аналіз»

НА ТЕМУ: АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА СЗАТ 'УКРАЇНА' ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

Миколаїв - 2010

ЗМІСТ

зерно виробництво собівартість

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

1.2 Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА РІВНЯ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ЗАКРИТОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УКРАЇНА» ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Аналіз умов господарювання та рівня забезпеченості ресурсами господарства

2.2 Аналіз фінансового стану господарства

2.3 Аналіз виробництва зерна у господарстві

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У ГОСПОДАРСТВІ

3.1 Аналіз ефективності виробництва зерна у господарстві

3.2 Аналіз собівартості зерна

3.3 Основні напрямки підвищення ефективності виробництва зерна

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сільське господарство - одна з основних галузей народного господарства суверенної України. Його завдання полягає в задоволенні постійно зростаючих потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - в сировині для виробництва продовольчих і промислових товарів широкого вжитку.

Продукція сільського господарства та промислові товари, виготовлені з неї, становлять близько 75% роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі. Отже, фонди народного споживання на % формуються із сільськогосподарської продукції і від розвитку легкої та харчової промисловості.

Відповідно до розробленої довгострокової програми «Україна-2010», стратегія аграрної політики буде спрямована на подолання кризових процесів, відновлення обсягів сільськогосподарського виробництва до рівня 90-х років і навіть їх перевищення, забезпечення необхідної адаптації підприємств агропромислового комплексу до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством.

Для України нарощування виробництва зернової продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва зерна є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва зерна займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного зерновиробництва та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення його ефективності.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення наступних завдань:

· уточнити сутність економічної ефективності; розглянути теоретичні основи й особливості функціонування зерновиробництва, підвищення його економічної ефективності в сільськогосподарських підприємствах у пост реформаційний період;

· проаналізувати стан, тенденції розвитку й ефективність товарного зерновиробництва в підприємстві;

· визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна та шляхи підвищення зерновиробництва;

· дослідити резерви збільшення валових зборів і підвищення якості зерна за рахунок інтенсифікації зерновиробництва.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва зерна здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Україна» Доманівського району.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів - теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна.

Об'єктом дослідження є розвиток і функціонування зерновиробництва в сільськогосподарському закритому акціонерного товаристві «Україна» Доманівського району Миколаївської області.

Періодом дослідження було обрано 2008-2010 роки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

Аналіз (від грецького апаїузіз) означає розчленовування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішньо-властиві цьому об'єкту складові. Аналіз виступає в діалектичній єдності з поняттям «синтез» (від грецького зупіЬезіз) - з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле [32].

У багатьох наукових дослідженнях з економічного аналізу або зовсім не наводиться визначення його мети, або вона обмежується тільки виявленням резервів. На нашу думку, це надто вузьке визначення. Під методом економьічного анО альїзу у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ.

Економічним аналізом у більш широкому змісті займається теорія економічного аналізу, у професійному - економічний аналіз господарсько- фінансової діяльності у відповідних галузях: у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі тощо.

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу як на макрорівні так і на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки при будь-якій формі власності, складають основу ринкової економіки. Народногосподарські дослідження, узагальнення необхідні для виявлення тенденцій і змін макропоказників і виявлення напрямків подальшого розвитку.

Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів. Об'єктами економічного аналізу є економічні результати господарської діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її витрати, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.ін.

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Разом з тим, наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в галузі більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення.

Для підприємств нашої країни одним із найактуальніших питань стає проведення теоретичних досліджень і розробка методології вивчення і аналізу кон'юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві, стратегій ціноутворення, каналів розповсюдження товару, формування системи попиту.

Отже, мета економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

· об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

· виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

· пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва; опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

· узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання

планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.

Метод економічного аналізу - це наукове дослідження або підхід до вивчення аналізу, тобто те основне, що властиво йому як науці. Він має конкретні особливості або риси, що характеризують окремі його елементи.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах. Іноді під час групування порушується принцип економічної однорідності, мають місце то надмірне дроблення, то звуження або спрощення. Надмірна диференціація факторів навряд чи є доцільною, оскільки це часто призводить до додаткових труднощів у плануванні, обліку й аналізі. Недоцільним є й надмірне укрупнення факторів, бо воно може перешкоджати пошуку та аналізу резервів [14].

Аналіз ефективності організації управління вивчає управляючу систему - організаційні форми управлінського апарату з метою виявлення можливостей посилення його позитивного впливу на господарську діяльність шляхом удосконалювання його структури і підвищення кваліфікації працівників. Оцінка ефективності організації управління здійснюється на основі стратегії розвитку підприємства, даних про кінцеві результати діяльності керованого об'єкта [16].

Внутрішній аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, що є на підприємстві, завдяки чому аналітик має можливість реально оцінити стан справ на підприємстві. Дані внутрішнього аналізу відіграють вирішальну роль у розробці найважливіших питань конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним задач і для розробки програм розвитку на перспективу.

Внутрішній аналіз є найбільш повний комплексний аналіз, здатний дати керівникам необхідний матеріал для прийняття управлінських рішень в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. З цих причин результати внутрішнього аналізу розголосові не підлягають, тобто відносяться до відомостей, що є комерційною таємницею.

1.2 Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення

Розвиток зернового господарства відбувається на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, валовий і чистий дохід на Ілюд./год. і гектар посівної площі, рентабельність.

Урожайність - це середній збір того чи іншого виду сільськогосподарської продукції з одиниці площі (гектара посівів, площі багаторічних насаджень, угідь, квадратного метра закритого ґрунту). Урожайність характеризує продуктивність цієї культури в конкретних умовах її вирощування [6].

Продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили, яка у загальному випадку може бути виражена кількістю споживчої вартості, виробленої за одиницю робочого часу, або витратою робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості.

Прямою характеристикою рівня продуктивності праці є кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу:

W=qT (1.1)

де q - загальна кількість виробленої за період продукції;

Т - сумарні витрати робочого часу у цьому періоді.

Зворотною характеристикою продуктивності праці є трудомісткість і, яка характеризує витрати праці на виробництво одиниці продукції.

t=Tq (1.2.)

Для виробництва сільськогосподарської продукції погрібні затрати живої і уречевленої в основних та оборотних засобах праці. Загальні затрати праці на виробництво продукції становлять витрати виробництва. Вони включають вартість витрачених засобів виробництва (насіння, кормів, добрив, палива) і амортизацію основних засобів, новостворену вартість необхідною працею (чистий доход).

Вартість витрачених засобів і новостворена вартість необхідною працею становлять собівартість продукції.

Валовий доход - це чиста продукція, яку визначають як різницю між виручкою від реалізованої продукції та матеріальними витратами на її виробництво.

Прибуток підприємств відбиває розміри їх чистого доходу і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції га собівартістю на її виробництво і реалізвцію.

Валовий дохід на Ілюд./год. - це відношення валового доходу до загальних затрат праці на продукцію.

Чистий дохід на 1 люд./год. - це відношення чистого доходу до загальних затрат праці на продукцію [8].

Найважливішим якісним показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є рентабельність. Цей показник характеризує доходність (прибутковість) підприємства, окремих його галузей аби видів продукції.

У сільському господарстві обчислюють два показники рентабельності:

1) рівень рентабельності продукції.

2) рівень рентабельності виробництва.

Рівень рентабельності продукції - це відношення прибутку (в цілому і за окремими видами) до повної собівартості реалізованої продукції. Рівень рентабельності виробництва - це відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних засобів. Перший показник характеризує ефективність поточних витрат, а другий - ефективність матеріальних виробничих ресурсів.

Це лише основні показники економічної ефективності виробництва і в умовах ринкової економіки кількість показників і методів її обчислення зростає.

Для оцінки економічної ефективності використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Ці показники визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за три - п'ять років. Вони характеризують ефективність використання землі, як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання землі, як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, рівень рентабельності.

Економічні показники прийнято розподіляти на чотири групи: натуральні, вартісні, кількісні і якісні [22].

Кількісні показники характеризують абсолютні розміри, пов'язані з виміром аналізованих об'єктів і кількісними змінами, які відбуваються в них.

Якісні враховують істотні особливості окремих об'єктів, аналіз і закономірності їх розвитку.

Натуральні обчислюються у фізичних одиницях виміру, вартісні у грошовому виразі.

Доцільно застосовувати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте він не може бути єдиним для всього с і:іьськогосподарського виробництва.

При ринкових відносинах підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Рівень спеціалізації аграрних підприємств найбільш повно характеризується питомою вагою окремих галузей в структурі товарної продукції, оскільки через товарну продукцію здійснюється зв'язок сільського господарства з іншими галузями народного господарства.

Про спеціалізацію також дає уявлення структура валової продукції, виробничих і трудових ресурсів, посівів та деякі інші.

При визначенні рівня спеціалізації підприємств слід враховувати не тільки рівень розвитку провідної галузі, а й додаткових та інших товарних галузей. З цією метою використовується показник середньозваженої питомої ваги товарних галузей підприємства, вираженої у відсотках або у частках одиниці.

Обчислення цього показника дозволяє порівнювати між собою окремі сільськогосподарські підприємства з точки зору досягнутого рівня спеціалізації виробництва, а також порівнювати ці рівні в одному і тому ж підприємстві за різні роки.

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20, з середнім - від 0,21 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Окремих показників, за допомогою яких можна було б охарактеризувати економічну ефективність спеціалізації не існує. Але, оскільки спеціалізація - це визначальний фактор підвищення ефективності виробництва, то для цих цілей можна використовувати систему загальноприйнятих показників ефективності сільськогосподарського виробництва: грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг носить назву собівартості продукції, робіт, послуг.

Розрізняють виробничу собівартість і собівартість реалізованої продукції, що включає в себе витрати на її реалізацію.

Найважливішим вартісним показником, що характеризує результати господарської діяльності є вартість валової і товарної продукції, на основі яких можна розраховувати валовий і чистий дохід, а також прибуток:

1. Валовий прибуток = матеріальні витрати + оплата праці х чистий

ДОХІД.

2. Валовий дохід = валова продукція - матеріальні витрати [24].

В основу показників економічної ефективності покладена валова продукція, яка представляє собою результат трудової діяльності сільськогосподарського підприємства і яка порівнюється з витратами на її виробництво.

Під час визначення ефективності виробництва за короткий проміжок часу валову продукцію оцінюють в поточних цінах реалізації, а за тривалий час чи для порівняння роботи підприємств валову продукцію оцінюють в порівняних цінах.

Одним з найважливіших показників, який характеризує виробничу і господарську діяльність є собівартість продукції.

Вона, як економічна категорія, включає всі витрати підприємства (витрати на оплату праці, матеріальні витрати: витрати на закупку насіння, мінеральні добрива, електроенергія, паливо, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту сільськогосподарської техніки, тощо) у грошовій формі, які необхідні для здійснення простого відтворення. В ній відображаються умови виробництва: результати виробничої діяльності насамперед фондоозброєності і продуктивності праці, ефективність прогресивних технологій, інтенсивність і продуктивність праці, рівень урожайності сільськогосподарських культур, економне витрачання, матеріальних ресурсів, ступінь спеціалізації виробництва. Щоб визначити доходність продукції собівартість порівнюють з ціною цієї продукції; зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике суспільне значення [16].

Важливим економічним показником що характеризується як економічною категорією, яка означає доходність, прибутковість підприємства є рентабельність. Вона визначається за формулою:

Р=П/Сх100

де: Р - рівень рентабельності;

Гі - прибуток;

С - собівартість продукції.

Це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство, від своєї діяльності одержує прибуток.

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів.

Продуктивність праці - це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю виробленої продукції.

Продуктивність праці характеризується в сільському господарстві системою прямих і непрямих показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому.

До прямих показників продуктивності праці належать: виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна) в натуральному виразі в розрахунку на одну людино-годину; прямі затрати праці (люд. - год.) на виробництво одного центнера продукції: (характеризують трудомісткість продукції); вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку ікі одного середньорічного працівника.

Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за валовим доходом, що має змогу більш повно оцінити дійсний вклад підприємства у масу новоствореного продукту [32].

У сільському господарстві продукцію одержують раз на рік або дуже нерегулярно, в той час як затрати праці відбуваються, як правило, постійно. Тому прямі показники продуктивності праці за виходом кінцевої продукції сільськогосподарських галузей визначаються по закінчені господарського року.

Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою непрямих показників, які визначають із співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:

· затрати праці на вирощування одного гектара посіву сільськогосподарських культур (люд. - год.);

· навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондомісткістю продукції та нормою прибутку.

Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на одну гривню основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Тобто:

Ф-ВП/С

де Ф - фондовіддача,

ВГІ - вартість валової продукції,

С - середньорічна вартість основних виробничих фондів. Фондовіддача може бути визначена також за валовим доходом - у цьому разі показник її має проти витратний характер.

Фондомісткість продукції - це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одну гривню валової продукції.

Ф = С/ВП

де Ф - фондомісткість,

С - середньорічна вартість основних виробничих фондів; В - вартість валової продукції.

Фондомісткість визначає розмір основних виробничих фондів, необхідних господарству за даних умов для виробництва валової продукції вартістю одна гривня [11].

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва в господарствах обчислюють норму прибутку. Цей показник визначають, як відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів, тобто:

Н=П/С

де Н - норма прибутку, П- прибуток,

С-середньорічна вартість основних і оборотних виробничих фондів.

Норма прибутку, як показник ефективності використання всієї сукупності виробничих фондів господарства набуває особливого значення в умовах переходу до ринкової економіки. Збільшення ефективної частини основних фондів і раціональне використання оборотних фондів забезпечують підвищення їх ефективності.

Загальна норма прибутку визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів, фонду оплати праці і ціни землі з коефіцієнтом 0,03.

В економічному словнику Мочерного зауважено, що гіри стабільних умовах розвитку економіки та незмінних цінах, підприємства намагаються підвищити рентабельність за рахунок зниження собівартості шляхом вдосконалення технології виробництва, підвищенням продуктивності праці та інших факторів, що впливають на ефективність виробництва [33, с. 115].

У кризовій ситуації багато підприємств, завдяки виробничій монополії підвищують свій прибуток, а отже і рентабельність, за рахунок безконтрольного підвищення цін на свою продукцію. На жаль, сільськогосподарські підприємства не можуть застосовувати такий підхід, тому що ціни на більшість продукції регулюються державою і характеризуються низькою еластичністю.

Таким чином, найбільш доцільною для визначення економічної ефективності спеціалізації є система показників, яка включає: обсяги виробництва валової і товарної продукції в натуральному і вартісному виразі в розрахунку на 100 га сільгоспугідь, 100 грн середньорічної вартості основних і оборотних фондів, 1 працівника, 1 людино-годину витрат праці; собівартість продукції; прибуток; рентабельність продукції. Основними показниками концентрації є:

· площа сільськогосподарських угідь підприємства, включаючи орендовану землю;

· авансовий капітал підприємства, взятий разом з орендованим майном;

· середньооблікова чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості;

· обсяг виробництва і продажу сільськогосподарської продукції.

Для поглибленого аналізу рівня концентрації можна залучати показники вартості основного і оборотного капіталу.

Заведено також розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації. Абсолютний рівень концентрації характеризується середнім розміром підприємств тієї чи іншої галузі народного господарства і його доцільно визначати в розрізі окремих типів таких підприємств, другий -- часткою великих підприємств за певним показником розміру в загальній кількості аграрних , підприємств певного юридично-правового статусу.

Для визначення відносного рівня концентрації виробництва підприємства групують за їхніми розмірами. Групувальною ознакою може бути чисельність персоналу, вартість основних фондів, обсяг продукції. Однак треба усвідомлювати, що чисельність персоналу (особливо за умови високомеханізованого й автоматизованого виробництва) не спроможна дати вірогідну характеристику рівня концентрації, а вартість основних фондів лише опосередковано характеризує розмір підприємства. Інакше кажучи, тільки обсяг чистої продукції найбільш точно й повно відображає рівень концентрації виробництва.

Важливим завданням аграрних підприємств сьогодні є боротьба за економію і бережливість, підвищення продуктивності праці, здешевлення виробництва продукції, тобто зниження її собівартості, підвищення рівня рентабельності виробництва, а значить, і збільшення прибутку, що забезпечить нормальний розвиток виробничої діяльності. Загалом цього можна досягти за умови досягнення оптимальної концентрації і правильного вибору спеціалізації підприємств.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА РІВНЯ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ЗАКРИТОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УКРАЇНА» ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Аналіз умов господарювання та рівня забезпеченості ресурсами господарства

Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство 'Україна' (надалі СЗАТ «Україна») Доманівського району знаходиться в південно-західній частині Миколаївської області. Його центральна садиба розташована в селі Мостовому.

По всій території поширені різні ґрунтоутворюючі породи, але найбільшого поширення набули леси на яких утворилися найбільш родючі груп ги - чорноземи звичайні та південні. Потужність гумусового шару досягає 46-50 см.

Однією з важливих умов будь-якого господарства є його віддаленість від основних пунктів реалізації продукції. Охарактеризуємо місцезнаходження СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Місцезнаходження СЗАТ 'Україна' Доманівського району

Місцезнаходження господарства по відношенню до основних ринків збуту сільськогосподарської продукції не дуже вигідне. Так, відстань від центральної садиби до найближчої залізничної станції - Колосівка 14 км, до найближчого пункту збуту і переробки сільськогосподарської продукції, зокрема молочної - до маслозаводу КП 'Доманівський сирзавод' - 25 км. Також до основних ринків збуту продукції господарства відносяться АП 'Вознесенський молокозавод', Вознесенський м'ясокомбінат 'Продовольча компанія' - 75 км, Веселинівський сирзавод - 27 км. Внаслідок того, що відстані до ринків збуту досить значні, затрати на реалізацію продукції збільшуються (транспортні послуги, пальне тощо). Збільшення витрат безпосередньо впливає на збільшення собівартості продукції, а це є негативним явищем. Основною характеристикою господарства є розмір його виробництва та результати діяльності. Проаналізуємо показники розміру виробництва у ггосподарстві у динаміці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка показників розміру виробництва СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналіз даних таблиці 2.2 свідчить, що вартість валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2009 р.) у 2010 році зросла порівняно з 2008 на 15,6%, а порівняно з 2009 роком у 2 рази. Така ж динаміка відмічається з розміром грошової виручки. Так, виручка від реалізації продукції рослинництва у 2010 році зросла порівняно з 2008 роком на 27,9%, а з 2009 роком - на 27,7%. Грошова виручка від реалізації тваринницької продукції зросла у 2010 році в порівняні з 2008 та 2009 роками на 90,5% та 54,6% відповідно.

В господарстві склалася негативна тенденція до зменшення площі сільськогосподарських угідь. Якщо в 2008 році цей показник складав 3771 га, то вже в 2009 році площа угідь скоротилася на 175 га. Показник 2010 року найменший за аналізуємі роки і склав 3578 га, що на 5,2% менше за показник 2008 року і на 0,5% менший за показник 2009 року. Майже всі землі в господарстві орендуються. Найбільша кількість орендованої землі була в 2008 році - 3764, найменша в 2010 році і склала 3572 га.

Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільському господарстві була найбільшою в 2007 році і склала 105 працівників, а найменший показник був зафіксований в 2008 році - тільки 88 осіб.

Звуження сфери прикладання праці на селі відбувався в останні роки майже по всій країні. Максимальний рівень прихованого безробіття у галузі сільського господарства в останні роки становить близько 1,4 млн. чол., або 57% від загальної чисельності зайнятих сільських жителів. У регіональному розрізі цей показник коливається від 36 до 70%.

Тобто, можна зазначити, що зменшення чисельності працівників з СЗАТ «Україна» Доманівського району є типовим явищем для українського ринку праці у період нестабільного економічного становища, яке склалося у 2009-2010 роках.

В господарстві існує тенденція до зменшення поголів'я худоби та гпиці. Якщо в 2009 році воно збільшилося на 11,82% і становило 558 ум. голів, то в 2010 році у порівнянні з 2009 роком цей показник зменшився вдвічі і становив тільки 50% від показників 2009 року.

Визначимо спеціалізацію СЗАТ «Україна» Доманівського району за структурою грошової виручки від реалізації наявної товарної продукції, оскільки вона повною мірою характеризує спеціалізацію і відображає економічний зв'язок підприємств з усіма галузями економіки держави (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розмір та структура грошової виручки від реалізації у СЗАТ «Україна» Доманівського району

Дані, наведені в таблиці 2.3, свідчать про те, що в структурі грошової ьі і ручки СЗАТ «Україна» найбільшу питому вагу у досліджуваному періоді займає виручка від реалізації продукції рослинництва - 83,2%, причому на долю зернових і зернобобових культур припадає 44,9% у структурі по господарству і 46,5% - по сільськогосподарському виробництву. Виробництво соняшнику у структурі грошових надходжень складає 30,4% по господарству і є другою за значимістю культурою у сільськогосподарському виробництві. У 2006 і 2007 роках у господарстві вирощувалася соя і ріпак озимий, які у структурі грошових надходжень складали 1,4% і 2,2% відповідно. З 2010 року ця продукція не виробляється. Проте, у господарстві з 2010 року стали вирощувати овочі відкритого ґрунту, які у структурі гролюьої виручки склали 2,6% в середньому за 3 роки по господарству.

У структурі грошових надходжень тваринницькій галузі належить .3,2%. Виробництво продукції скотарства є провідною у тваринницькій галузі і обіймає 7,8% у структурі грошових надходжень по господарству в середньому за три роки. Ця галузь успішно розвивається рік від року, так, якщо в 2008 році продукції скотарства було реалізовано на 188,1 тис, грн, то в 2009 році цей показник збільшився в 1,9 рази. А в 2010 році показник зріс до 522,4 тис. грн, що на 43% більше за попередній показник.

Виробництво продукції свинарства в середньому за 3 роки невелике - тільки 4,5% і 4,6% відповідно. Проте, аналіз даних свідчить, що виробництво цієї продукції збільшується рік від року і найбільші показник зафіксовані у 2010 р. і становлять 268 тис. грн.

Реалізація промислової та іншої продукції (робіт, послуг) найбільшою була у 2010 році і складала 218,7 тис. грн, а найменшою у 2010 році - 83,6 тис. гри. У структурі грошових надходжень по господарству цей показник складає 3,6%.

Отже, більшу частину грошової виручки від реалізації продукції СЗАТ «Україна» Доманівського району складає виручка від реалізації продукції рослинництва (83,2%), питома вага продукції тваринництва і промислової та і 11, лої продукції (робіт, послуг) складає 13,2% і 3,6% відповідно.

З вищенаведених даних випливає висновок, що господарство спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, а саме зерна га соняшнику.

Доцільно проаналізувати динаміку і структуру землекористування у СЗАУ «Україна» Доманівського району (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Динаміка і структура землекористування у СЗАУ «Україна» Доманівського району

Аналіз динаміки і структури землекористування СЗАУ «Україна» Доманівського району свідчить про зменшення площі земельних угідь в господарстві в 2010 році у порівнянні з 2008 роком майже на 5%, а порівняно з 2009 роком площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 0,5%.

Площа сільськогосподарських угідь також зменшилася за 2008-2010 роки з 3771 га до 3578 га. Більшість земель у господарстві орендовано. Так, у 2008 році господарством було взято в оренду 3764 га сільськогосподарських угідь, що становило близько 98,81% загальної земельної площі, а вже у 2010 році площа орендованих земель склала 3572, тобто майже 100,0% сільськогосподарських угідь.

Підвищення ефективності використання землі в сільському господарстві сприяє інтенсифікація рослинництва за допомогою прогресивних систем землеробства, передової техніки і технології вирощування сільськогосподарських культур. Рівень ефективності використання земельних угідь у СЗАТ «Україна» Доманівського району представимо у вигляді таблиці (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Показники ефективності використання земельних угідь у СЗАТ «України» Доманівського району

Аналізуючи дані табл. 2.5, слід відмітити, що у 2010 році у порівняні з 2008 р. на 100 га сільськогосподарських угідь земель було отримано на 21,9% більше вартості валової продукції (в порівнянних цінах 2009 р.), а в порівняні 2009 році цей показник збільшився у 2,3 рази.

Валовий дохід на 100 га сільськогосподарських угідь у 2010 році лишився на 34,6% порівняно з 2008 роком, а порівняно з 2009 роком збільшився на 18,6%.

Від реалізації сільськогосподарської продукції господарство за аналізуємий період отримувало збитки. Так, збитку від реалізації сільськогосподарської продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2010 році було більше отримано більше у 6 разів порівняно з 2008 роком. Однак рівень збитковості в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2008 році дещо знизився порівняно з 2009 роком, а саме на 36,8%.

Оскільки одним з основних елементів виробничого потенціалу господарства є трудові ресурси розглянемо їх наявність та зміну чисельності у динаміці у СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка наявності трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналіз наведених в таблиці 2.6 даних свідчить, що фактична чисельність працюючих у 2008 складала 88 осіб. У 2009 році кількість працюючих збільшилася на 19,1%. Проте, у 2010 році кількість робітників скоротилася і складала тільки 94,3% і 79,0% від показників 2008 і 2009 років.

Більшість працюючих зайнято у рослинництві - 68,7% від загальної кількості працюючих, у тваринництві - 31,3%. Найбільша кількість робітників, що зайняті на роботах в рослинництві була в 2009 році і складала 81 особу. Показники 2008 і 2010 років у порівнянні 2009 року на 25% і 30%.

У тваринництві найбільша кількість працюючих була у 2008 році - 27 осіб, у 2008 році в галузі працювало на 3 робітники менше, ніж у 2008 року. В 2010 році кількість робітників у тваринництві збільшилася на 8,3%.

Далі проаналізуємо рівень навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника у господарстві (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналіз наведених в таблиці 2.7 даних свідчить, що найбільше сільськогосподарських угідь на одного працівника припадало у 2010 році - 43.1 га, тоді як в 2008 і 2009 роках ці показники були менші на 0,6% і 25% відповідно. Кількість посівів найменшою була у 2009 році і складала тільки 24,6 га. Найбільшим був показник у 2008 році - 38,4, тоді як показник 2010 року на 19,2% менший за дані 2008 року, але на 26,2% більший за показник 2009 року.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає не лііїне його загальне забезпечення трудовими ресурсами, а й їх якісний склад. Зеї інших однакових умов вищих результатів праці досягає те підприємство, яке кра ще забезпечене механізаторами (трактористами-машиністами, комбайнерами, водіями), майстрами рослинництва і тваринництва І і II класів, спеціалістами з вищою та середньою спеціальною освітою. Розглянемо показники економічної ефективності використання трудових ресурсів (табл.2.8).

Таблиця 2.8

Аналізуючи дані таблиці 2.8 відмітимо, що вартість валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2009 р.) в розрахунку на одною середньорічного працівника зайнятого в сільському господарстві в 2010 році в порівнянні з 2008 роком збільшилась на 22,6%, а в порівнянні з 2009 роком - у 3 рази.

Аналізуючи валовий дохід сільського господарства, який отримано з розрахунку на одного середньорічного працівника в 2010 році в порівняні з роком, то можемо зазначити що він зменшився 7,3%. Та порівняно з 2008 роком він зріс у рази. Від реалізації сільськогосподарської продукції у господарстві було понесено збитки за весь період 2008-2010 роки. Так, в розрахунку на 1 середньорічного працівника у 2010 році порівняно з 2008 роком цей показник збільшився у 8 разів. Однак у 2010 році порівняно з 2009 роком збиток зменшився на 17,2%.

Поглиблюючи дослідження проаналізуємо забезпеченість основними засобами СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл.2.9).

Таблиця 2.9

Забезпеченість основними засобами в ВАТ «Україна» Доманівського району

Аналіз забезпеченості основними засобами в ВАТ «Україна» показує, щV/ найбільший показник на 100 га сільськогосподарських угідь був у 2008 році - 111,5 тис. грн. В 2009 і 2010 роках показник зменшився на 40,9% та 20,8% відповідно.

На одного середньорічного працівника вартості основних виробничих ча.обів з 2008 році припадало 47,8 тис. грн, в 2009 і 2010 роках показник скоротився майже вдвічі.

2.2 Аналіз фінансового стану господарства

Проаналізуємо фінансовий стан як одну з найважливіших характеристик діяльності підприємства. В таблиці 2.10 простежимо динаміку показників фінансових результатів у СЗАТ «Україна» Доманівського району.

Дані таблиці 2.10 свідчать про те, що за період 2008-2010 років найменше прибутку отримано у 2010 році - 28,0 тис. грн, що у порівнянні з попередніми роками, який зменшився порівняно з 2008 роком на 31,0% та на 6,5% з 2009 роком.

Що стосується собівартості реалізованої продукції, то у СЗАТ «Україна» цей показник за аналізуємий період має чітку тенденцію до остання. Така тенденція пов'язана, на нашу думку, з економічними процесами в країні, а саме зростанням рівня інфляції. Так, собівартість реалізованої продукції у 2010 році зросла порівняно з 2008 роком на 44,8%, а порівняно з 2009 роком - на 63,0%.

Однак, позитивним є зростання середньорічної суми активів господарства у 2010 році у порівнянні з 2009 роком, коли цей показник скоротився і складав 6434,6 тис. грн проти 7191,6 тис. грн у 2008 році. На основі вищезазначеного можемо відмітити, що найвищі показники фінансових результатів СЗАТ «Україна» Доманівського району були в 2008 році.

В таблиці 2.11 проаналізуємо показники фінансової незалежності СЗАТ «Україна» Доманівського району.

Таблиця 2.11

Аналіз даних табл. 2.11 свідчить, що рівень фінансування у СЗАТ «Україна» Доманівського району відповідає нормативу (<1.0) і складав 0,22 на кінець 2009 року, а на кінець 2010 року він зріс до 0,37, що теж в межах норми, однак відмічається його зростання на 0,15.

У СЗАТ «Україна» на кінець 2009 року він дорівнював 0,82, що відповідає нормативу, на кінець 2010 року він зменшився на 0,09 і склав 0,72.

Коефіцієнт стійкості на кінець 2009 році становив 4,63 на кінець 2010 року він зменшився 1,91 і складав 2,72, що відповідав нормативу.

Дані таблиці 2.12 свідчить, що показники ліквідності у СЗАТ «Україна» Доманівського району у 2008 році збільшився порівняно з 2009 роком, що є позитивним фактором.

Таблиця 2.12

Показники ліквідності в СЗАТ „Україна' Доманівського району

Коефіцієнти швидкої ліквідності і покриття відповідають нормативам як на кінець 2009 року, так і у 2010 році.

Узагальнюючи проведене дослідження можна зазначити, що СЗАТ «Україна» Доманівського району спеціалізується на вирощуванні, про свідчить розмір грошової виручки від реалізації зернових культур - 3022,0 тис.

На основі проведеного аналізу ресурсів господарства можна зазначити, що СЗАТ «Україна» Доманівського району забезпечено як земельними так і іншими ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції.

Більшість земель у господарстві орендовано, що пов'язано з виходом частини працівників для ведення самостійного хазяйства.

Проведений аналіз фінансових результатів дає можливіст ь з аз н а ч и т и. що за період 2008-2010 років найбільш результативним був для господарства 2008 рік. Незважаючи на те, що у 2010 році показники прибутковості дещо покращились у порівнянні з 2009 роком. Однак порівняно з 2008 роком вони мили дещо нижчий рівень. Негативною тенденцією стало зростання собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Аналіз показників фінансової незалежності та ліквідності господарства за період 2008-2010 роки також підтверджують те, що фінансовий стан СЗАТ «Україна» Доманівського району дещо погіршився.

2.3 Аналіз виробництва зерна у господарстві

Для дослідження стану зерновиробництва у господарстві визначимо його місце в економіці СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Місце зерновиробництва в економіці СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналізуючи дані таблиці 2.13 можна зазначити, що питома вага вартості валової продукції зерновиробництва становила 71,2% у 2009 році та 78,5% у 2010 році. Питома вага грошової виручки теж висока і становила 5-, .2% та 56,7% відповідно у 2009 та 2010 роках. Це говорить про те, що господарство має досить сконцентроване виробництво, яке спеціалізується не ьпрощуванні зернових культур.

Щоб охарактеризувати зміну урожайності за рахунок основних факторів: внесення добрив, витрат праці на 1 га посіву тощо, дані представимо у таблиці, що відображує динаміку урожайності, посівних площ і валового збору зернових (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Динаміка урожайності, посівних площ і валового збору основних видіїз зернових в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Отже аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що валовий зернових у 2010 році у порівнянні з 2008 роком збільшився на 23,0%, що в натуральному виразі складає 9340 ц. Це пов'язано із значним збільшенням посівних площ та зростанням урожайності.

Далі проаналізуємо, як змінювався за останні роки обсяг реалізованого та грошових надходжень від нього в СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл. 2.15).

Визначення впливу факторів на зміну обсягів реалізації зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Дані таблиці 2.15 дають підставу стверджувати, що у 2010 році порівняно з 2008 роком кількість реалізованого зерна зросла на 1679 ц. за рахунок збільшення обсягу виробленого зерна кількість реалізованого зросла ік. 7610 ц, а за рахунок зниження рівня товарності кількість реалізованого зерна зменшилась на 5931 ц.

Продовжуючи дослідження, проаналізуємо зміну виручки від реалізації зерна та фактори, які на неї впливають (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Визначення впливу факторів на суму грошової виручки від реалізації зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Дані таблиці 2.16 свідчать, що у 2010 році порівняно з 2008 роком грошова виручка від реалізації зерна у господарстві зросла на 1251,8 тис. гри за рахунок наступних факторів: зростання кількості реалізованого зерна призвело до збільшення виручки від реалізації на 90,1 тис. гри, а зростання середньої ціни реалізації зерна призвело до зростання виручки від реалізації на 1161,7 тис. грн.

В умовах товарно-грошових відносин сільськогосподарські продукти виробляються і реалізуються як товари, що задовольняють найважливіші народногосподарські потреби. Товарна форма суспільного виробництва є передумовою дії закону вартості, який вимагає еквівалентності в обміні результатами господарської діяльності між різними виробниками.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У ГОСПОДАРСТВІ

3.1 Аналіз ефективності виробництва зерна у господарстві

Вирішуючи основні задачі дослідження визначимо ефективність виробництва зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району. Основні показники ефективності виробництва зерна представимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Економічна ефективність виробництва зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналіз показників ефективності виробництва зерна показав, що не існус чіткої тенденції, на підставі якої можна було б визначити рівень виробництва і реалізації зерна у господарстві. Так, найбільша урожайність зернових спостерігається у 2010 році.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарства і значною мірою визначає рівень його доходів. Собівартість формується під впливом багатьох факторів і зазнає деяких коливань. Собівартість 1 ц виробленої продукції в 2010 році порівняно з 2008 роком зросла з 53,2 і ргі до 68,9 грн. Собівартість 1 ц реалізованої продукції теж зросла в 2010 році порівняно з 2008 роком з 56,4 грн до 75,2 грн.

За досліджуємий період спостерігається коливання ціни реалізації .нових у господарстві. Однак сума прибутку з 1 ц зернових за цей період .росгас. Так найбільший прибуток від реалізації зернових з 1 га було оірлмано в 2010 році, який склав 316,8 грн. Порівнюючи рівень рентабельності за період 2008-20010роки, можна зазначити його зростання. Так, у 2008 та 2009 роках виробництво зернових культур було збитковим, при цьому рівень збитковості у 2008 році становив 4,8%.

Узагальнюючи проведений аналіз визначимо, що в 2010 році порівняно з ііспередніми роками підвищилась економічна ефективність виробництва зернових в СЗАТ «Україна» Доманівського району.

Одним із основних показників ефективності є прибуток в розрахунку на 1 га та на 1 ц.

Розглянемо вплив факторів на зміну прибутку від реалізації зерна (табл.3.2).

Проаналізувавши вплив факторів, можемо стверджувати, що прибуток від реалізації зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району в 2010 році порівняно з 2008 роком збільшився на 505,3 тис. грн.. Це відбулося за рахунок збільшення кількості реалізованого зерна та зростання ціни реалізації.

Таблиця 3.2

Вихідні дані для визначення впливу факторів на прибуток від реалізації зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського район

Розрахунок проведемо методом ланцюгових підстановок:

32990 (53,66 - 56,39)/1000 = -90,1 тис. грн

34669 (53,66 - 56,39) / 1000 = - 94,6 тис. грн

34669 (87,17 - 56,39) / 1000 = 1067,1 тис. грн

34669 (87,17 - 75,19) / 1000 = 415,2 тис. грн

З а гал ь н е відхилення:

415,2 - (- 90,1) = 505,3 тис. грн

в тому числі за рахунок:

кількості - 94,6 - (- 90,1) = - 4,5 тис. грн

ціни 1067,1 -(-94,6)= 1161,7 тис. грн

собівартості 415,2- 1067,1 =-651,9 тис. грн

Разом: - 4,5 + 1161,7 - 651,9 = 505,3 тис. грн

Таким чином вирішальним фактором, який вплинув на збільшення прибутку від реалізації зерна, стало підвищення ціни реалізації зернових.

Далі розглянемо вплив факторів на рівень рентабельності виробництва с лювих в СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Визначення впливу факторів на рівень рентабельності виробництва і реалізації зернових в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Дані таблиці 3.3 дають підставу стверджувати, що у 20010 році рентабельність виробництва і реалізації зернових зросла в порівнянні з 2008 роком на 20,8 в.п. Таке зростання сталося за рахунок зростання прибутку від реалізації зерна, а саме зростання прибутку призвело до зростання рівня рентабельності на 27,1 в.п. Однак зростання собівартості реалізованого зерна призвело до зниження рівня рентабельності на 6,3 в.гі.

3.2 Аналіз собівартості зерна

Калькулювання собівартості одиниці продукції здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених заходів. Крім того, розраховують виробничу собівартість реалізованої продукції. Виробнича собівартість включає витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Валова продукція обліковується за виробничою собівартістю. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, яка була реалізована протягом звітного періоду та розподілених -і. ільно виробничих та наднормативних виробничих витрат, пов'язаних із :вберіганням та реалізацією продукції.

Виробнича собівартість реалізованої продукції визначається для /гарної продукції і лежить в основі визначення прибутку.

За об'єктами калькуляції статистика виділяє собівартість одиниці продукції: індивідуальну; групову або регіональну; галузеву.

Для оперативного контролю за розміром і ефективністю використання витрат протягом року визначаються відносні показники:

§ собівартість виконання окремих видів робіт (оранки, сівби,

догляду за посівами тощо);

§ витрати на 1 га посівної площі окремих культур; показники динаміки та структури собівартості. Факторами собівартості в рослинництві є:

§ урожайність сільськогосподарських культур; затрати коштів на гектар посіву; Для встановлення впливу даних факторів на собівартість одиниці продукції в порівнянні з планом, або в динаміці, використовується індивідуальний індекс:

В практиці аналізу собівартості використовуються два методи: в 11 у грі господарський; міжгосподарський.

Метою внутрігосподарського методу аналізу є виявлення внутрішніх резервів зменшення собівартості (вивчення факторів та складових собівартості). Міжгосподарський метод передбачає порівнянний аналіз з господарствами, де собівартість продукції менша.

Основними факторами, від яких залежить собівартість І ц зернових є урожайність та витрати коштів на гектар посіву. Проаналізуємо вплив цих факторів на зміну собівартості одиниці продукції (табл.3.5).

Таблиця 3.5

Вихідні дані для визначення впливу факторів на розмір затрат на 1 га посіву зернових у СЗАТ «Україна» Доманівського району

Розрахуємо умовний показник:

26,4 х 53,2 = 1404,5 грн Загальне відхилення:

1819,0- 1090,6 = 728,4 грн в тому числі за рахунок:

- урожайності 1404,5 - 1090,6 = 313,9

- собівартості 1 ц зерна Перевірка: 313,9 + 414,5 = 728,4 грн.

Про ведені розрахунки дають підставу стверджувати, що затрати на 1 га дернових у 2010 році зросли в порівнянні з 2008 роком на 728,4 грн.

Щоб встановити за рахунок чого зросла собівартість зерна в господарстві проаналізуємо його структуру витрат ( табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Структура затрат на виробництво 1 ц зерна в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Дані таблиці 3.6 дають можливість стверджувати, що собівартість 1 ц зерна у у 2010 році зросла порівняно з 2008 роком на 15,7 грн. аналізуючи структуру витрат можемо зазначити, що найбільшу питому вагу у структурі затрат на виробництво 1 ц зерна в 2008 році займала оплата послуг стороннім організаціям та інші витрати, а саме 32,4% та 24,4%. Така ж ситуація гер і гається у 2010 році. Слід відмітити, що у 2010 році в структурі витрат порівняно з 2008 роком зменшилась питома вага добрив, амортизаційних відрахувань та інших витрат.

3.3 Основні напрямки підвищення ефективності виробництва зерна

В СЗАТ «Україна» в другій зрошувальній сівозміні згідно ротації культур попередником озимої пшениці передбачений чорний пар.

Озима пшениця по чорних парах, при правильному догляді за ними, гарантує одержання сходів навіть у роки з гостро посушливою осінню, у топ час як після непарових попередників, внаслідок висушування верхніх шарів грунту, своєчасні сходи з'являються лише тоді, коли після збирання попередника до сівби випадає достатня кількість опадів. Тому у зв'язку з різним зволоженням посівного шару густота сходів озимої пшениці після непарових попередників порівняно зі сходами по чорному пару помітно зл.сншується. Значення чорного пару не зменшується навіть в умовах зрошення, адже парове поле це також важливий агротехнічний прийом боротьби з бур'янами хворобами рослин та шкідниками. За умови, коли попередником озимої пшениці є чорний пар, рослини розвиваються і глибоко 100-120 см) розвивають з осені кореневу систему, добре зимують і дають більші врожаї, ніж після інших попередників. Отже, з усіх точок зору найкращим попередником озимої пшениці є чорний пар (додаток Б).

Підгверджуються це також результатами досліджень Миколаївської ГоСГДС, де урожайність озимої пшениці після чорного пару (без зрошення) становила 51,6 ц з 1 га; горохо-вівсяної суміші і кукурудзи на зелений корм відповідно 40 і 40,4; багаторічних трав - 38,9 (люцерна) і 40,3 (еспарцет); пі.'ля гороху - 45,5; кукурудзи на силос - 38,6; соняшнику - 36,3; після озимої пшениці по пару (повторні посіви) - 32,3 і після повторних посівів (третя пшениця після пару) - 27,9 ц з 1 га.

Одночасно із його збиранням поле обробляють лущильниками ЛДГ-15 у двох протилежних напрямках для подрібнення стебла. Що стосується кратності обробітку ґрунту, в тому числі і під посіви озимої пшениці, го у СЗАТ «Україна» це організовано на належному рівні. Кількість технічних прийомів по підготовці ґрунту зведено до мінімуму. Проте, як показали дослідження, застосовувані прийоми є грубим порушенням технологічних карт і пояснюється нестачею коштів для проведення повного комплексу необхідних робіт. Наприклад, не проводиться передбачена кількість робіт по Схропуванні ґрунту з метою збереження вологи, лущення стерні, як правило, проводиться один раз і т. ін. Зайве говорити, що не дотримання технологій вирощування культур призводить до зниження урожайності та якості продукції, скороченню грошових надходжень у господарство тощо.

Важливою умовою у системі зяблевого обробітку є декілька разовий різноглибинний обробіток ґрунту лущильниками. На жаль, у СЗаТ чч У країна» за звичай обмежуються двократним лущенням.

У СЗАТ «Україна» гіпсування ґрунтів проводилося багато років назад, тому впроваджуючи інтенсивну технологію вирощування озимої пшениці цей агротехнологічний захід обов'язково треба провести. При зрошенні гіпс слід вносити при оранці на зяб або весняній культивації. Розрахунки по визначенню потреби в гіпсі наведені в таблиці 3.7. Вартість гіпсу склала 3183,0 гри.

Таблиця 3.7

Розрахунок потреби гіпсу у 2008 році в СЗАТ «Україна» Доманівського району

За інтенсивної технології вирощування озимої пшениці важливе лк.чення належить своєчасному і доброму догляду за чистими парами. В йолові цих вимог лежить необхідність накопичення і збереження достатньої кількості води необхідної для одержання своєчасних і дружних сходів з наступним забезпеченням посівів водою протягом всієї вегетації пшениці.

Весняно-літній етап догляду за чистим паром починається з ранньовесняного Г/оролування. Першу культивацію проводять на глибину 10-12 см, а на ущільнених грунтах - на 12-14 см важкими культиваторами КТС-10, КПЗ-3,8 при появі сходів 0)р'яіііи. Наступні культивації пару в поєднанні з боронуванням виконують із зменшенням глибини на 1-2 см кожної.

Таблиця 3.8

Розрахунок потреби в добривах у 2008 році в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Розрахунок загальної потреби в органічних і мінеральних добривах на всю площу посіву (34,3 га) зроблено у таблиці 3.8.

Отже, господарству необхідно придбати 10,1 т азотних, 12,3 т фосфорних, 20,5 т калійних, загальна вартість яких склала 24900 грн.

Що стосується органічних добрив, то розрахунки (табл. 3.9) засвідчують про реальну можливість заготівлі і виділення 1715 т під озиму пшеницю.

Таблиця 3.9

Розрахунок заготівлі органічних добрив у 2010 році в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Ефективність від використання мінеральних добрив залежить від ряду факторів серед яких ведучими є забезпеченість рослин водою, родючість грунту та біологічних властивостей сортів.

Для того щоб сорт забезпечив істотний внесок, він, крім здатності максимально реалізувати потенціал продуктивності в умовах, що складаються у виробництві, має володіти іммуністю до основних шкідливих захворювань, високою екологічною пластичністю в умовах середовища, яке постійно змінюється, стійкістю до стресових факторів (табл. 3.10).

Отже, найкращим сортом для посіву озимої пшениці за інтенсивною технологією, на нашу думку, є Знахідка одеська, загальна вартість насіння якої склала 5228 грн.

Головною проблемою при інтенсивній технології вирощування озимих зернових культур, яка ускладнює захист посівів, є боротьба з бур'янами, шкідниками та хворобами. На нашу думку, найефективнішими екологічно безпечними способами боротьби в даному випадку можуть бути: застосування відповідних сівозмін, використання біостимуляторів. Перелік' попередників, які мають найкращі показники профілактичного ефекту проти шкідників, хвороб та бур'янів по озимій пшениці наведені у додатках В, Д.

Таблиця 3.10

Якості та агроекологічні вимоги сортів озимої пшениці в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Таблиця 3.11

Оцінка ефективності попередника озимої пшениці на забур'яненість посівів у СЗАТ «Україна» Доманівського району (бал)

Завдяки застосуванню системи захисту озимих зернових, вирощуваних за інтенсивною технологією, на кожному гектарі вдається зберегти в середньому від 5 до 10 центнерів зерна. Але головною проблемою СЗАТ «Україна» на сьогодні є те, що воно не має спеціалізованої техніки боротьби для хворобами та шкідниками.

Формула розрахунку ресурсної врожайності (Вр) має вигляд:

Вр = Вп + Пд + Пс+По, (3.4)

де Ви - частина врожайності, яку можна отримати за рахунок природної родючості грунтів (без застосування добрив), ц з 1 га;

Пд - приріст врожайності за рахунок внесення добрив, ц з 1 га;

Гіс - приріст врожайності за рахунок впровадження нових сортів, ц з 1 га; ГІо - приріст врожайності за рахунок повного обробітку ґрунту отрутохімакатами.

Для проведення розрахунку врожайності озимої пшениці за рахунок природної родючості слід мати дані про якісну оцінку ґрунтів поля, на якому ми будемо вирощувати дану культуру за інтенсивною технологією у бонітет них балах, а також ціну 1 бала в центнерах або кілограмах врожаю даної культури. Також для даної культури, посіяної на зрошуваних землях, до бонітету ґрунту вводиться коефіцієнт ефективності зрошення, ЯКИЙ ІЗ середньому по регіону становить 1,4. Отже, кінцевий бонітет ґрунту даного поля з урахуванням коефіцієнта склав 88,2 бали (63x1,4).

.На основі польових досліджень, проведених науково дослідними установами, виявляється ціна 1 балу ґрунту. Вона розраховується шляхом ділення кількості врожаю даної культури, одержаного без внесення дорив на якісну оцінку землі в балах. Ціна бала показує здібність бало-гектара забезпечити врожай без внесення добрив. Значення ціни 1 бала є середнім по визначеному регіону і воно для озимої пшениці становить 42 кг/га або 0,42 ц і і:, ; га. Шляхом множення ціни бала (в центнерах) на якісну оцінку ґрунту розраховується урожай, який можна отримати за рахунок природної родючості ґрунту. Отже, за рахунок природної родючості врожайність озимої пшениці на даному полі склала 37,0 ц з 1 га (88,2x0,42).

Добрива - найбільш дієвий чинник інтенсифікації землеробства, засіб впливу на формування врожаю і якості одержаної сільськогосподарської продукції та кругообігу речовин. На відміну від природних ценозів, в агроекосистемах зменшується здатність до саморегуляції, тобто підтримання екологічної рівноваги. Ця проблема вирішується застосуванням як органічних, так мінеральних добрив.

Ми плануємо внести на 1 га озимої пшениці 50 т органічних добрив илюю) і 2 ц д. р. мінеральних добрив.

Окупність добрив врожаєм озимої пшениці складає для:

-органічних добрив - 0,30 ц з 1 т;

-мінеральних - 7,2 ц з 1 ц.

Приріст врожайності за рахунок внесення органічних добрив складає 6 ц і га (0,30x20*), мінеральних добрив - 14,4 ц з га (7,2x2). (*використання гною після внесення першою культурою 40%). Отже, сумарний приріст урожайності для озимої пшениці склав 20,4 ц з 1 га.

За підрахунками зарубіжних вчених, сьогодні приріст врожайності нерпових на50% досягається впровадженням нових сортів.

Відповідно до висновків експертів, протягом найближчих 30 років весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок селекції. Тобто нових сортів, їхніх нових властивостей та якісних показників. Останніми роками вітчизняною селекцією створено низку нових сортів озимої пшениці. Вони різняться між собою морфологічними ознаками, біологічними властивостями, ступенем інтенсивності, якісними показниками; мають певну функціональну зорієнтованість щодо агроекологічних умов впрошування, різний адаптивний рівень стійкості до несприятливих факторів :юі;нішнього середовища тощо.

Для товаровиробників, незалежно від форм власності, мають найбільшу цінність сорти, які добре пристосовані до вирощування в конкретному ґрунтово-кліматичному регіоні і в умовах даного господарства формують стабільно високу врожайність комплексом цінних ознак і властивостей, потребують менших енерговитрат на вирощування. Тому нами Суло обрано сорт озимої пшениці Знахідка одеська, який с високопродуктивний (табл. 3.13) та має досить високу господарську характеристику.

Сорт, який ми плануємо посіяти, Знахідка одеська має наступні аі ротехнічні вимоги: середньовимогливий до умов вирощування, добре реагує на підживлення та зрошення, норма висіву 4,5-5,0 мли. схожих зерен на гектар. Строки сівби загально прийняті для озимої м'якої пшениці.

Таблиця 3.13

Сорти озимої пшениці зареєстрованих для Степу України

Виходячи із всього вище зазначеного, запланована ресурсна врожайність склала 66,5 ц з 1 га (табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Розрахунок ресурсної врожайності озимої пшениці у СЗАТ «Україна» Доманівського раойну

Таким чином, при ресурсній врожайності озимої пшениці з врахуванням резервів господарство зможе отримати 66,5 х 34,3 = 2281 ц иі і у;ої пшениці. Недоліком даного методу є те, що вплив кожного фактору визначається окремо, тоді як усі вони діють взаємозв'язано і взлсмозумовлено. Крім того, обґрунтованість планової врожайності суттєво залежить від кваліфікації експертів, оскільки їх висновки Грунтуються на особистому досліді без урахування теоретичної оцінки факторів.

Таким чином, проведені розрахунки дають можливість порівняти фактичні показники ефективності виробництва зерна у господарстві з проектними, які розраховані на основі пропозицій. Визначення економічної ефективності виробництва зерна розпочнемо з визначення вартості валової продукції.

Дані таблиці 3.15 свідчать, що при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією господарство зможе отримати 92,6 тис. грн. вартості валової продукції (в порівнянних цінах 2009 р.) від виробництва на озимої пшениці на площі 34,3 га.

Проведені нами розрахунки показують, що використання інтенсивної технології призведе до зростання врожайності озимої пшениці. Так, фактична урожайність озимої пшениці у 2010 році становила 27,6 ц. з 1 га. Застосувавши запропоновану нами технологію СЗАТ «Україна» Доманівського району може отримати ресурсну врожайність 66,5 ц з 1 га.

Резервами підвищення ефективності виробництва є зниження собівартості або зростання прибутку. Прибуток може збільшитися за рахунок зростання ціни продажу, або за рахунок зростання обсягів виробництва. Відомо, що на урожайність зернових впливають посіви по кращих попередниках.

Продовжуючи дослідження розрахуємо резерви збільшення валових зборів за рахунок посіву по кращих попередниках, за даними господарства в С',/лТ «Україна» Доманівського району по кращих попередниках в 2010 році 0ло посіяно озимої пшениці на площі 790 га, ярого ячменю - 184 га, о :і,імого ячменю - 265 га (табл.3.16).

Таблиця 3.16

Визначення резервів збільшення обсягів валових зборів зернових за рахунок використання кращих попередників в СЗАТ «Україна» Доманівського району в 2010 році

Як свідчать дані таблиці 3.16, якби всі посіви зернових були розташовані по кращих попередниках, господарство в 2010 році додатково б отримало 2689,7 ц зерна.

За свідченням агрономічної служби в СЗАТ «Україна» Доманівського району в оптимальні строки було зібрано не весь урожай зернових своєчасно. Тому в наступній таблиці визначимо резерви збільшення валових зборів дернових за рахунок збирання всього урожаю в оптимальні строки (табл.3.17).

Як видно з даних таблиці 3.17, якби господарство своєчасно підготувалося до збирання урожаю і зібрало всі зернові в оптимальні строки, воно б додатково одержало б 931,8 ц зерна.

Таблиця 3.17

Визначення резервів збільшення валових зборів зернових за рахунок збирання урожаю в оптимальні строки в СЗАТ «Україна» Доманівського району у 2010 році

У наступній таблиці ми узагальнимо всі резерви валових зборів дернових культур в СЗАТ «Україна» Доманівського району (табл.3.18).

Узагальнюючи резерви валових зборів зернових ми дійшли до висновку, що невикористані резерви валових зборів зернових культур у 2008 роді у господарстві становили 3621,5 ц зерна.

За допомогою наступної таблиці ми покажемо як впливають резерви валових зборів на урожайність (табл.3.19).

Таблиця 3.18

Узагальнення резервів валових зборів зернових В СЗАТ «Україна» Доманівського району

Таблиця 3.19

Визначення впливу резервів валових зборів на урожайність зернових у 2010 році

Аналізуючи дані таблиці 3.19 можемо зробити висновок, що за рахунок залучення резервів валових зборів зернових, які не потребують дс даїкових фінансових вкладень, урожайність зернових культур могла б зрости і скласти 29,1 ц з 1 га.

Далі ми визначимо вплив урожайності на собівартість 1 ц озимої пшениці (табл.3.20).

Таблиця 3.20

Визначення впливу урожайності на собівартість 1 ц зерна в 2010 році в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Аналізуючи дані таблиці 3.20 ми можемо зробити висновок, що за. .учення невикористаних резервів валових зборів знизило б собівартість 1 ц зерна до 62,3 грн. Провівши всі розрахунки порівняємо фактичні дані СЗАТ «Україна» Доманівського району у 2010 році з розрахунковими по господарству (з врахуванням резервів) (табл. 3.21).

Таблиця 3.2 1

Порівняння фактичних та розрахункових показників ефективності виробництва зерна в 2010 році в СЗАТ «Україна» Доманівського району

Отже, дані таблиці 3.21 свідчать, що якщо використати можливі резерви, то урожайність зернових в 2008 році можна було б збільшити на 2,8 ц і 1 га, що дозволить знизити собівартість 1 ц виробленого і реалізованого зерна на 6,6 грн. При умові незмінної середньої ціни реалізації 1 ц зерна можливо отримати більше прибутку на 1 ц на 6,6 грн, на 1 га на 224,5 грн. Рівень рентабельності при цьому збільшився б на 11,1 в.п.

Висновки

Реформування земельних відносин та аграрного сектора економіки України призвела до різкого зниження ефективності сільськогосподарського виробництва. Не є виключенням і сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Україна» Доманівського району. Як і вся економіка країни, воно потрапила в кризу, вихід з якої потребує розробки й впровадження заходів, які реально вплинуть на зміну негативної ситуації.

Господарство має родючі ґрунти. Але вже понад десять років спостерігається їх виснаження, погіршення якості та продуктивних і.і^ж.швостєй і як наслідок - зниження ефективності сільськогосподарського виробництва.

В основі розв'язання завдань по збільшенню виробництва зерна є подальше підвищення загального рівня культури землеробства на основі розвитку інтеграції науки і виробництва, а також освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур.

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. СЗЛТ «Україна» спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, а саме зерна та соняшнику. Так, найбільшу питому вагу в середньому за 2008-

2010 роки займає виручка від реалізації продукції рослинництва - 83,2%, причому на долю зернових і зернобобових культур припадає 44,9% у структурі по господарству і 46,5% - по сільськогосподарському виробництву, виробництво соняшнику у структурі грошових надходжень складає 30,4% по господарству і є другою за значимістю культурою у сільськогосподарському виробництві.

У 2008 і 2009 роках у господарстві вирощувалася соя і ріпак озалшй, які у структурі грошових надходжень складали 1,4% і 2,2% відповідно. З 2010 року ця продукція не виробляється. Проте, у господарстві с 2010 року стали вирощувати овочі відкритого ґрунту, які у структурі грошової виручки склали 2,6% в середньому за 3 роки по господарству. У структурі грошових надходжень тваринницькій галузі належить 13,2%.

Проведені дослідження дали змогу визначити місце зернсвиробництва з еко.-юміці господарства. Питома вага вартості валової продукції зе жовиробництва становила 71,2% у 2007 році та 78,5% у 2008 році загальної вартості продукції по господарству. Питома вага грошової виручки о;к висока і становила 54,2% та 56,7% відповідно у 2007 та 2008 роках. Де говорить про те, що господарство має досить сконцентроване виробництво, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур.

Аналізуючи господарську діяльність за три останні роки, можна а значити, що в певних складних кліматичних умовах, які сталися в 2008 та 2009 роках господарство збільшило виробництво продукції, але у зв'язку із вимерзанням деякої частини озимих культур в 2008 та посухи в 2009 році, господарство вимушено було затрачувати додаткові кошти па їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції.

Отже аналізуючи розраховані показники можна відмітити, що валовий збір зернових у 2010 році у порівнянні з 2008 роком збільшився на 23,0% або і із 9340,0 ц. Це пов'язано із значним збільшенням посівних площ та ¦:рос гапням урожайності.

Аналіз показників ефективності виробництва зерна показав, що не існує чіткої тенденції, на підставі якої можна було б визначити рівень виробництва і реалізації зерна у господарстві. Так, найбільша урожайність зернових спостерігається у 2010 році.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи господарства і значною мірою визначає рівень його доходів. Собівартість формується під впливом багатьох факторів і зазнає деяких коливань. Собівартість 1 ц виробленої продукції в 2010 році порівняно з 2008 роком зросла з 53,2 гри до 68,9 грн.

Собівартість 1 ц реалізованої продукції теж зросла в 2010 році порівняно з 2008 роком з 56,4 грн до 75,2 грн.

За досліджуємий період спостерігається коливання ціни реалізації зернових у господарстві. Однак сума прибутку з 1 ц зернових за цей період зростає. Так найбільший прибуток від реалізації зернових з 1 га було отримано в 2010 році, який склав 316,8 грн. Порівнюючи рівен.> рентабельності за період 2008-2010 роки, можна зазначити його зростання. 'Гак, у 2008 та 2009 роках виробництво зернових культур було збитковим, при цьому рівень збитковості у 2008 році становив 4,8%.

Узаг альнюючи проведений аналіз визначимо, що в 2010 році порівняно з попередніми роками підвищилась економічна ефективність виробництва зернових в СЗАТ «Україна» Доманівського району.

Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшите використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель, а також збільшити вихід валової продукції не за рахунок збільшення посівних площ, а за рахунок впровадження нових найбільш високоврожайних сортів, сортів які дуже стійки як до морозів, так і до посухи, і невибагливі до ул.оь вирощування.

Проведені дослідження дали змогу виявити резерви підвищення рівня ефективності виробництва зерна насамперед за рахунок збору урожаю в оптимальні строки та рахунок використання кращих попередників.

Залучивши невикористані резерви збільшення обсягів виробництва зерна СЗАТ «Україна» Доманівського району у 2010 році підвищило б урожайність зернових культур на 2,8 ц з 1 га, при цьому собівартість 1 ц знизилась би на 6,6 ір.і. При незмінній ціні реалізації, яка становила 87,2 грн. за 1 ц, приріст прибутку становив би 6,6 грн з 1 ц та 224,5 грн з 1 га. Все це разом дало б змогу господарству підвищити рівень рентабельності на 11,1 в.гі.

Важливим фактором збільшення виробництва зернових є застосування ирглнічиих та мінеральних добрив, а також виведення і впровадження в господарстві високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажаман І.А. Сучасний стан і перспективи розвитку ринку насіння озимих зернових культур/ І.А. Ажаман // Економіка АПК. - 2004. - № 5. -С. 126-128.

2. Амбросов В.Я. Наукові положення удосконалення економічного і господарського механізму в розвитку сільського господарства / В.Я. Амбросов, Т.Г. Маренич// Економіка АПК. - 2005. - № 10. - С. 14-19.

3. Андрійчук В.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва/ В.Г. Андрійчук// Економіка АПК. - 2005. - № 5. - С. 52-62.

4. Бабець С.К.Теорія економічного аналізу. Навч.посібн / С'.К. Бабець, М.І. Горлов, С.О. Жуков, В.П. Стасюк. - К.: ВДН „Професіонал”, 2007. - 384 с.

5. Багров В.П. Економічний аналіз: Навч. посібник/В.П. Багров, І.В. Багрова - К: Центр навч. л-ри, 2006. - 160 с.

6. Безпалова Н.О. Виробництво зерна в Херсонській області як показник ефективності використання ріллі/ Н.О. Безпалова // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2004. - № 2. - С. 48-53.

7. Бойко В.І. До проблеми формування ринку зерна/ В.Г. Бойко// Економіка АПК. - 2004. -№3.-С.35-37.

8. Гаркуша О.М. Сучасний стан і подальший розвиток зерповиробництва на Миколаївщині / О.М. Гаркуша // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2004. - № 2. - С. 3-8.

9. Гладиш Р.О. Економічний механізм регулювання пропозицій пшениці на ринку в Україні / Р.О. Гладиш // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С. 137-139.

Ю.Грачова Р.С. Просто баланс / Р.С. Грачова. - К.: ТзОВ «Редакція «Галицькі контракти». - 2005. -416 с.