Аналіз відгодівлі надремонтного молодняку великої рогатої худоби в умовах ДПДГ "Пасічна" с. Пасічна Старосинявського району Хмельницької області

Дипломна робота

АНАЛІЗ ВІДГОДІВЛІ НАДРЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ В УМОВАХ ДПДГ «ПАСІЧНА» с. ПАСІЧНА СТАРОСИНЯВСЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ НАДРЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (огляд літератури)

1.1 Отримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби в

умовах ферм

1.2 Особливості годівлі і утримання над ремонтного молодняку великої

рогатої худоби

1.3 Характеристика типів відгодівлі великої рогатої худоби

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

2.2 Методика виконання роботи

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА НАДРЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (розрахунково-технологічна частина)

3.1 Зоотехнічна характеристика стада

3.2 Утримання молодняку в умовах господарства

3.3 Зоотехнічні параметри утримання і догляду молодняку

3.4 Відгодівля молодняку великої рогатої худоби в умовах господарства

3.5 Технологія переробки м'яса в умовах господарства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

Дипломна робота Кирилюк Алли Вікторівни на тему: Аналіз відгодівлі над ремонтного молодняку великої рогатої худоби в умовах ДПДГ «Пасічна» с. Пасічна Старосинявського району Хмельницької області.

Напрям підготовки: 6.090102 технологія виробництва і переробки продукції тваринництва.

Випускна дипломна робота виконана на 60 сторінках комп'ютерного набору, де використано 14 таблиць та 4 рисунка. Кількість використаних джерел для написання огляду літератури - 20 видань.

Основна мета роботи є розкриття особливостей технології вирощування надремонтного молодняку великої рогатої худоби в господарстві та розробка шляхів її удосконалення.

Для аналізу економічної діяльності господарства були використанні результати звітності господарства за останні три роки з тваринництва і рослинництва, а саме форми № 24 - «Звіту про стан тваринництва», № 50 - «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств».

Економічну ефективність ведення галузі тваринництва досліджували за загальноприйнятими методами вказівок з економічного обґрунтування для студентів факультету ТВіППТ.

Виробничий напрямок господарства - м'ясо-молочний з розвинутим рослинництвом. Середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі становить - 650 г.

В результаті отриманих даних досліджень були зроблені висновки та пропозиції виробництву.

ВСТУП

В даний час м'ясна промисловість є однією з найбільших галузей харчової індустрії, вона випускає широкий асортимент продукції харчового, технічного і медичного призначення. Проблема виробництва м'яса упродовж багатьох років є однією з найважливіших в аграрному секторі України.

Ефективність виробництва м'яса і м'ясопродуктів, їх якість значною мірою залежить від регіону, вигляду і породи тварин, умов їх годування і змісту, а також від технічної оснащеності м'ясопереробних підприємств. З підвищенням угодованої худоби збільшується вихід м'яса в туше. Так, велику рогату худобу вищих кондицій забезпечує вихід 56-58 % м'яса, а середніх тільки - 35-50%.

Не дивлячись на скорочення чисельності худоби останніми роками, якість забійного поголів'я в республіці не підвищувалася, а скоріше навіть і погіршало. Середня маса однієї особини великої рогатої худоби і свинячою, реалізованою із забій, знизилася до рівня 60-х років. В зрівнянні з 1990 р. зросло постачання на переробку некондиційних тварин.

Середньодобовий приріст при вирощуванні і відгодівлі худоби залишається украй низьким. Необхідну масу для реалізації велика рогата худоба набирає у віці від 33-35 місяців замість 16-18 місяців при середньоінтенсивної технології вирощування, свині - за 13-14 місяців, що удвічі більше норми. Це є не тільки одній з головних причин низької якості м'яса, але і високій трудомісткості і збитковості виробництва м'яса.

В наступний час зусилля виробників повинно бути направлено, поряд зі збільшенням кількості, на підвищення якості яловичини, поширення її асортименту і зниження собівартості.

Виконання цих задач в більшості залежить від того, наскільки будуть використані резерви збільшення виробництва і покращення якості.

Одним із основних резервів є розведення м'ясних порід великої рогатої худоби та відгодівля до високих кондицій.

На жаль, в наступний час для забою на м'ясопереробні підприємства доставляється незначна кількість тварин м'ясних порід із постачаємих тварин більшість має низьку живу масу та вгодованість.

Молочне скотарство було і поки що залишається єдиним джерелом виробництва яловичини. Однак у зв'язку з інтенсифікацією цієї галузі спостерігається зменшення поголів'я дійного стада і кількості приплоду який вирощується для відгодівлі що приводить до скорочення виробництва яловичини.

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про те, що проблема виробництва м'яса в Україні може бути вирішена при широкому використанні інтенсивного вирощування молодняку великої рогатої худоби до високих забійних кондицій, застосування промислового схрещування корів молочного і молочно-м'ясного напряму продуктивності з бугаями м'ясних порід, розвитку м'ясного скотарства і створення товарних стад.

Тому збільшення виробництва яловичини має велике народногосподарське значення.

Основна мета роботи є розкриття особливостей вирощування та переробки надремонтного молодняку на яловичину та розробка основних напрямів його удосконалення.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (огляд літератури)

1.1 Отримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби в умовах ферм

Ще донедавна в Україні виробництво яловичини здійснювалося за рахунок надремонтного молодняка і вибракуваних дорослих тварин молочних і комбінованих порід. Яловичина реалізовувалася як телятина (вимушене дорізування молодняка до 6-8-місячного віку) та яловичина І і ІІ категорій.

Через відсутність пасовищ надремонтний молодняк вирощували в стійлових умовах на місцевих кормах із подальшою відгодівлею, а вибракуваних дорослих корів ставили на короткострокову відгодівлю, а потім реалізовували на м'ясо.

Поглиблена селекція на молочність сприяла збільшенню виробництва молока , що зумовило створення самостійної галузі м'ясного скотарства .

Спочатку це здійснювалося шляхом імпортування в країну худоби спеціалізованих м'ясних порід, а потім на основі вітчизняних молочних порід шляхом відтворного схрещування були створенні стада м'ясної худоби. За рахунок промислового схрещування молочної худоби одержували помісне поголів'я, яке відгодовувалося і мало високу інтенсивність росту [1].

У більшості господарств генетичний потенціал м'ясної продуктивності реалізовується лише на 50-60%, бо умови утримання, а особливо годівлі не відповідають їх потребам. Дуже чутливі до несприятливих умов годівлі й утримання молоді, здатні до інтенсивного росту, тварини. За сприятливих умов годівлі, середньодобові прирости в них сягають 900-1000 г і більше. Порушення технологічних умов вирощування зумовило більш низькі прирости молодняка: 400-500 г на добу. З віком інтенсивність білкового обміну в тварин знижується, і це слід враховувати при їх вирощуванні.

Молоді тварини здатні проявляти високі прирости з порівняно вищим вмістом білків і меншим - жиру. Вирощування молодняка на м'ясо - це період, протягом якого тварина при відгодівельному рівні поживності та повноцінності раціону здатна найбільш ефективно трансформувати поживні речовини кормів у білки м'якотних частин свого тіла. Тривалість цього періоду різна і залежить від породи: у скороспілих - 9-12 місячному віці, а в дорослих - 18-20 місячному і навіть пізніше [9].

При вирощуванні молодняка на м'ясо виділяють такі системи: інтенсивну, помірну та екстенсивну.

За інтенсивністю росту і живою масою в кінці вирощування і відгодівлі породи поділяють на:

- дуже великі - симентали, швіци , шароле, кіан, сіра українська, українська м'ясна, українська червоно-ряба та їх помісі;

- великі - чорно-ряба, голштин, герефорд, лімузин та їх помісі;

- середні - червона степова, англерська, бура-карпатська, абердин-ангус, пінцгау та їх помісі [10].

Для виробництва яловичини кращим є молодняк симентальської, української червоно-рябої, чорно-рябої, лебединської та їх помісей з м'ясними породами, яких не планують використовувати для відтворення.

Враховуючи закономірності росту і розвитку, його періодичність, технологічних рішень, які сьогодні застосовують на практиці,весь виробничий цикл поділяють на три періоди: молочний - тривалістю 60-120 днів; післямолочний - 60-120 днів та період інтенсивного росту, який може тривати 4-6 місяців і довше [1].

Якісну яловичину можна одержати за умов повноцінної годівлі. Навіть незначна затримка впливає на формування м'ясної продуктивності молодняка, яка з віком практично не компенсується.

Головним завданням при вирощуванні великої рогатої худоби слід вважати створення умов для фізіологічної адаптації систем травлення телят до ефективного використання об'ємистих кормів,які становлять основу раціону дорослих тварин. Це дасть змогу вирощувати добре розвинених тварин,здатних проявляти високу продуктивність у технологічних умовах сучасних ферм [9].

1.2 Особливості годівлі і утримання надремонтного молодняку великої рогатої худоби

У м'ясному скотарстві розрізняють такі типи ферм, що займаються виробництвом яловичини: - спеціалізовані ферми в господарствах з молочною і молочно-м'ясною худобою (внутрішньогосподарська спеціалізація); - вузькоспеціалізовані господарства, які, як правило, не займаються власним відтворенням стада; - великі міжгосподарські підприємства по вирощуванню і відгодівлі худоби, що застосовують для цього дешеві корми, такі як жом і барда.

Найпоширеніші ферми першого типу. У таких господарствах проводять як правило, внутрішньо-галузеву спеціалізацію, тобто всі технологічні процеси (одержання молока, вирощування ремонтного молодняка і відгодівля худоби) виконують на різних фермах. Комплектують їх за рахунок над ремонтного молодняка та дорослої худоби вибракуваної з основного стада. Розміри цих ферм зумовлені величиною, наявністю приміщень, інтенсивністю відтворення маточного поголів'я і можуть бути від 200 до 2000 голів.

Нинішні фермерські господарства, що спеціалізуються лише на відгодівлі худоби,можна віднести до вузькоспеціалізованих, які не займались і не займаються власним відтворенням стада.

Інтенсивність вирощування молодняка на м'ясо кожному господарстві залежить від особливостей кормовиробництва, рівня і типу годівлі худоби, розміру ферми, рівня механізації, інтенсивності відтворення та структури стада. Чисельність худоби, яку реалізовують після вирощування і відгодівлі за улов внутрішньогалузевої спеціалізації, значно менша ніж у спеціалізованих господарствах по виробництву яловичини. Це пояснюється тим, що виробляють у господарстві, витрачається на утримання дійного стада, деякою мірою - на вирощування ремонтного молодняк і в останню чергу на вирощування та відгодівлю худоби [7].

Вузькоспеціалізовані господарств комплектуються за рахунок не кондиційного молодняка та дорослої худоби, які надходять від молочно-товарних господарств,а також від населення. Кормовиробництво власне, а також використовують відходи промислових виробництв (жом, барду, вижимки). Особливості технологічного процесу тут визначаються в основному віком худоби, яку ставлять на вирощування і відгодівлю, тривалістю перебування і типом відгодівлі (на зелених кормах, силосі, сінажі, жомі, барді). Якщо молодняк надходить у господарство живою масою 150-170 кг,його продовжують вирощувати до маси 300-320 кг, а потім інтенсивно відгодовують до маси 400-450 кг. У господарствах, що займаються лише реалізується для забою масою 420-450 кг і більше.

У 80-х роках ХХ сторіччя значного поширення набуло створення міжгосподарських підприємств з виробництва яловичини.

Така форма виробництва яловичини досить ефективна, оскільки об'єднання виробничих ресурсів окремих господарств дає змогу максимально використовувати механізацію всіх трудомістких процесів. Залежно від віку молодняка, яким комплектують такі спеціалізовані ферми, вони є декількох типів:

- вирощування телят від 10-12-добового віку до живої маси 420-450 кг у 13-14 місячному віці (інтенсивне вирощування і відгодівля);

- вирощування і відгодівля молодняка до 15-18 місяців і досягнення живої маси 420-450 кг;

- вирощування молодняка до 10-12 місяців і живої маси 280-300 кг з

наступною передачею у вузькоспеціалізовані господарства або на відгодівельні майданчики для відгодівлі та реалізації для забою масою 450-500 кг;

- комплекси і майданчики по відгодівлі молодняка та вибракуваної

дорослої худоби [8].

Враховуючи нинішній стан галузі скотарства, в країні майже все поголів'я худоби вирощується і відгодовується на фермах з внутрішньогосподарською спеціалізацією. Діють також фермерські господарства, які відгодовують тварин, або вирощують і відгодовують, що залежить від віку молодняка, яким комплектують своє господарство.

При виробництві яловичини застосовують в основному два способи утримання худоби: прив'язний і безприв'язний, з модифікаціями - безприв'язний При виробництві яловичини застосовують в основному два способи на щілинній підлозі, безприв'язний та боксовий та безприв'язний на глибокій незмінній підстилці [11].

В умовах невеликих ферм, фермерських господарств частіше застосовують прив'язний спосіб, його також можуть використовувати і в спеціалізованих господарствах на заключній відгодівлі.

Використовуючи прив'язне утримання з раннього віку (від 10-20-добового віку), слід мати на увазі, що коли воно триває більше 10 місяців, - це призводить до гіподинамії, погіршення апетиту, зменшення приростів, а отже, до зниження ефективності вирощування та відгодівлі. При утриманні на прив'язі кожній тварині відводять певне місце, обладнане годівницею, автонапувалкою та прив'язувачем такої конструкції, що дозволяє відв'язувати або фіксувати худобу групами чи індивідуально. Утримання худоби з використанням підстилки та видалення гною скребковими транспортерами потребує значно більших затрат праці й засобів для очищення стійл [12].

У спецгоспах утримання на прив'язі найчастіше запроваджують при відгодівлі жомом, бардою. Проте, також витрачається більше засобів і матеріалів на обладнання приміщень,а також при годівлі, напуванні та видаленні гною.

Безприв'язний спосіб передбачає утримання худоби групами у приміщеннях суцільна або щілинна. Суцільну підлогу найчастіше влаштовують у приміщеннях, обладнаних індивідуальними боксами. Бокс - це індивідуальне місце, виділене кожній тварині для відпочинку в загальній секції. При суцільній підлозі гній видаляють дельта скреперними установками. Якщо підлога щілинна, то гній потрапляє через щілини у гнойову канаву и самопливом чи гідрозмивом - у гноєсховище.

Перевага безприв'язного способу: збільшується щільність розміщення тварин; навантаження на одного працівника,затрати на прибирання гною зменшуються удвічі; позитивно впливає на розвиток тварин, вони вільно рухаються.

Утримування молодняка за періодами вирощування:

- від 10 -30 діб до 4-6 місяців: індивідуальні клітки, на прив'язі, під коровами - годувальницями, але найкраще у закритих приміщеннях, безприв'язно у групових станках;

- від 4-6 місяців до 10-12-місячного віку молодняк утримують у капітальних або легких приміщеннях. Групи по 20-40 голів. Є зона годівлі, і зона відпочинку з боксами. Усі процеси механізовані;

- від 10-12 місяців до реалізації на м'ясо молодняка, можна утримувати прив'язно або безприв'язно . Технологічна група по 20-40 голів. Можна розміщувати в капітальних приміщеннях на глибокій підстилці, а також у легких приміщеннях напіввідкритого типу. Відгодівельні майданчики обладнують відповідно до чисельності поголів'я тварин.

Вибір способу утримання худоби при вирощуванні та відгодівлі молодняка на м'ясо залежить від конкретних господарських умов [13].

1.3 Характеристика типів відгодівлі великої рогатої худоби

Відгодівля - це надмірна годівля худоби, яка спрямована на найбільше відкладання у м'яких тканинах тіла структурних і запасних поживних речовин. При відгодівлі використовують таку закономірність розвитку, як швидка мінливість величини, структури і складу м'яких тканин під впливом рівня годівлі тварин. У процесі відгодівлі поліпшується вгодованість, знижується вміст води, підвищується енергетична цінність м'яса, відбувається перерозподіл жиру в тілі тварини. У добре відгодованих тварин ця різниця становить 20-25%. Жир між м'язовими волокнами і в міжмускульній сполучній тканині надає м'ясу мармуровості, поліпшує його смак, соковитість і підвищує поживність. Таким чином правильно організована годівля дає можливість практично повністю використати генетичний потенціал м'ясної продуктивності тварин у цей період і одержати м'ясо високої якості [18].

Технологія виробництва яловичини в молочно-м'ясних господарствах передбачає ведення відгодівлі бичків та реалізація їх в переробні підприємства при досягненні живої маси не менше 350-400, а інколи 450 кг.

При організації відгодівлі враховують біологічні вимоги організму тварин, а тому виділяють окремі фази виробничого процесу.

Перший цикл виробничого процесу вирощування і відгодівля - молочний. Триває він 65 днів (плюс 10-12 днів) - вік тварин від народження, а при підсисному вирощуванні - до 8 місяців. У цей період телят годують молоком, а потім поступово привчають до споживання рослинних кормів - грубих, соковитих і концентрованих. Завдання періоду - забезпечити добре здоров'я, оптимальний розвиток, стимулювати розвиток передшлунків, підготувати до повного переходу на згодовування рослинних кормів.

Біологічна цінність годівлі телят у молочний період досягається за рахунок використання преміксів і комбікормів промислового виробництва у сполученні з трав'яним борошном, кормовими дріжджами й іншими білково-вітамінними кормами.

Приміщення для молодняка першого періоду розділяють на три секції. У кожній з них - 20 станків, де розміщено по 18 телят. Станки обладнані клапанними автопоїлками, годівницями, що розділенні на дві частини: перша для відер-поїлок з молоком і сіна, друга для комбікорму.

Другий період виробничого циклу вирощування телят становить 50 днів. Він розрахований на одержання середньодобового приросту - 880 г і збільшення живої маси з 84 до 128 кг. Завдання періоду - стимулювати розвиток передшлунків і підготувати молодняк до інтенсивної годівлі та максимального споживання кормів. За цей період на кожну тварину витрачають 130 кг комбікорму і 40 кг сіна, добова норма комбікорму і сіна максимально поїдається телятами.

Технологія третього періоду розрахована на одержання середньодобового приросту телят 1000-1200 г і збільшення їх живої маси з 128 до 450 кг. Тривалість його - 277 днів. Основним завданням в цей період є інтенсивне вирощування і відгодівля до запланованої реалізаційної живої маси [9].

Інтенсивна відгодівля забезпечується необмеженим споживанням тваринами комбікорму, а також сінажу. За 277 днів на кожну тварину витрачають комбікорму 1462,7 кг і сінажу 2287,7 кг.

Вирощування і відгодівлю молодняка можуть здійснювати й на інших кормах, але це зумовлено ареалом розведення худоби і кормовиробництвом.

При вирощуванні молодняку великої рогатої худоби на м'ясо його відгодівлю організовується для отримання високих приростів не менше 750 грам в добу і для того, щоб отримати в віці 14 місяців вага 400-450 кг. Годівля молодняку великої рогатої худоби до 6 місяців має призвести до середньодобовим приростом не менше 700 грамм. Крупним телятам молочно-м'ясних порід згодовують при ручній випоювання 250 кг незбираного молока і 700 кг знежиреного молока.

Для середніх телят молочних і молочно-м'ясних порід в схемах передбачений витрата незбираного молока 200 кг і 600 кг - знежиреного молока.

При вирощуванні телят на замінниках молока можливо знижене споживання ними молочного білка в порівнянні з використанням цільного молока і свіжого відвійок. Тому телятам необхідно давати в достатній кількості повноцінні комбікорми-стартери, що містять в 1 кг не менше 180 г перетравного протеїну [19].

Привчають телят до поїдання комбікормів-стартерів якомога раніше з тим, щоб до кінця молочного періоду вони поїдали не менше 1 кг комбікорму в суткі. В ряді господарств застосовують систему вирощування телят молочних і молочно-м'ясних порід під коровами-годувальницями до 3-місячного віку . В якості корів-годувальниць використовують здорових тварин, що відрізняються часто тугодойностью і поганий віддачею молока при машинному доїнні. В залежності від системи вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби (інтенсивна, Напівінтенсивний і помірна) структура застосовуваних раціонів значно змінюється.

При інтенсивній системі вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби частка концентрованих кормів у раціоні підвищується, в порівнянні з помірною системою, з 12,0-15,0% до 43,9-51,1% за енергетичною поживністю. Питома вага грубих кормів в раціоні вирощуваного молодняку може змінюватися в залежності від природно-кліматичних умов. Так, в районах з великими площами природних кормових угідь кількість грубого корму в раціоні може зростати до 28% [16].

При дорощуванні та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби 12-18-місячного віку найбільш раціональною є система інтенсивного годування (відгодівлі) з використанням кормів власного виробництва та залишків технічних виробництв (жом, барда, мезга та ін.) Тип відгодівлі визначається головним чином кормами, переважаючими в різних зонах країни. Застосовують наступні основні типи відгодівлі: силосний, сінажний, жомові, відгодівля на барді, зелених кормах, з використанням гранульованих і брикетованих кормосумішей [4].

Відгодівля великої рогатої худоби на силосі. Кукурудзяний силос з качанами характеризується порівняно високою концентрацією обмінної енергії в сухій речовині (11,2 МДж / кг). Використання такого силосу в годівлі молодняку ВРХ дозволяє мати середньодобовий приріст 500-600 г без витрат зернофуража. Згодовувати раціони силосного типу молодняку найбільш ефективно в фізіологічному і технологічному відношенні у вигляді повнораціонних кормосумішей. Перевага вологих силосної-концентратного кормосумішей в порівнянні з роздільним згодовуванням кормів становить до 20% з продуктивного дії [5].

Відгодівля великої рогатої худоби на жомі. При відгодівлі великої рогатої худоби використовують свіжий, кислий і сухий жом, що містять у своєму складі в великій кількості легкозасвоювані вуглеводи. В той же час в жомі дуже мало міститься протеїну, фосфору, а також вітамінів А і D. При відгодівлі молодняку великої рогатої худоби і дорослої худоби на жомі і грубих кормах добові прирости зазвичай не перевищують 600-700 м. При цьому через незбалансованість раціону відгодовують молодняк через 3-4 місяці втрачає апетит і різко знижує інтенсивність росту. Балансування раціонів за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами дає можливість інтенсивно вирощувати і відгодовувати молодняк на жомі протягом 10 місяців до отримання живої маси 400-450 кг. Для цього в раціони включають сіно, силос, концентрати та білково-вітамінні добавки.

Відгодівля великої рогатої худоби на барді. При відгодівлі молодняку в якості основного корму з успіхом може використовуватися барда. Техніка відгодівлі на барді подібна техніці відгодівлі на жомі. Середньодобові прирости молодняку при відгодівлі з використанням барди становлять 800-1000 г при високій оплаті корму (7,5-8,5 корм. Од. На 1 кг приросту). Відгодівля великої рогатої худоби на гранульованих кормосумішах [6].

При організації вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби в умовах промислового утримання необхідно звертати увагу на економію витрати концентрованих кормів. У цих умовах ефективним методом інтенсифікації годівлі є використання гранульованих повнораціонних кормосумішей, що складаються з грубих кормів, відходів рільництва і технічних виробництв при мінімальних витратах зернових концентратів. Вирощування і відгодівля молодняку великої рогатої худоби можуть бути проведені і на брикетованих кормосумішах [7].

Молоді тварини, як правило, менше витрачають кормів на приріст і дають м'ясо більш високої якості порівняно з дорослим худобою. Так, молодняк до року при хорошому вирощуванні витрачає на 1 кг приросту 6 кормових одиниць, а старше двох років - у два рази більше. Доцільність відгодівлі молодих тварин пояснюється тим, що вони швидко ростуть і збільшують свою масу.

Найбільш вигідний інтенсивний тип відгодівлі молодняку, при якому до півтора років тварина досягає живої маси 400 кг. У молодняку при інтенсивній відгодівлі добре розвивається м'язова тканина і помірно - жирова. М'ясо в нього ніжне, соковите, смачне і легкозасвоюване (дієтичне). Для отримання високоякісного м'яса необхідний високий рівень годівлі телят у віці від 6 до 12 місяців. При недокармліваніі тварини в зазначений період підвищується питома вага зв'язок і кісток. М'ясо такої худоби навіть при подальшому хорошому годуванні буде жорстким, важкоперетравлюваних.

На відгодівлю ставлять молодняк живою масою 300 кг. Розрізняють короткий, середній і тривалий відгодівлю. При короткому (4 місяці) тварина інтенсивно вирощують до 14-18-місячного віку, доводячи його живу масу до 400-420 кг. Молодняк при цьому годують посилено з таким розрахунком, щоб отримувати середньодобові прирости не менше 1 кг. Для цього в раціоні повинно міститися 7,5-8 кормових одиниць, 650 - 750 г перетравного протеїну, 40 г кухонної солі, 43 г кальцію, 23 г фосфору і 60 г каротину. Влітку молодняку дають досхочу зелених кормів - 30-35 кг і підгодовують концентратами - не менше 1-1,5 кг в день. Це найдешевший спосіб відгодівлі.

При відгодівлі на зелених кормах з надмірно великим рівнем їх споживання нажіровка худоби відбувається повільно, особливо до 18-мссячного віку. Тому доцільно включати в раціон молодняку на відгодівлі дерть ячменю, вівса, кукурудзи або комбікорм. Чим більше концентратів в раціоні, тим вище прирости худоби, тим більше буде жиру між м'язовою тканиною, тим м'ясо буде соковитіше і смачніше. Ось чому бажано давати молодняку при інтенсивному короткому відгодівлі навіть у літній період 2 кг концентратів на день. У зимовий період молодняку при короткому відгодівлі згодовують близько 20 кг соковитих кормів, 2-3 кг соломи, 3-4 кг сіна та 3 кг комбікорму, 50 г солі і 60 г трикальций-фосфату [3].

Тривалу відгодівлю проводять протягом 7-8 місяців в умовах помірного годування. Такий відгодівлю тварин закінчують у віці 2-2,5 року при досягненні ними живої маси 450-500 кг. М'ясо від них отримують жирне з великою кількістю підшкірного і внутрішньопорожнинного жиру. До середнього відносять проміжний тип відгодівлі, з помірно-рясним годуванням, триває він 5,5-6 місяців, жива маса худоби при знятті з відгодівлі 400-450 кг.

Не можна ставити на короткий відгодівлю худий молодняк, так як у нього відбувається рясне відкладення жиру при слабкому нарощуванні м'язів. М'ясо вийде з надлишком підшкірного і внутрішньопорожнинного жиру і невисокої якості. Приріст маси відбувається в основному за рахунок відкладення жиру, на утворення якого потрібно багато кормів.

Деяких власників цікавить питання: каструвати або не каструвати бичків? Відгодівля некастрірованних бичків кращий тому, що при хорошому годуванні вони дають на 10-15% вище прирости, ніж кастровані. Витрати кормів на 1 кг приросту при цьому скорочуються на 0,5-1 кормову одиницю. Туші бичків більш важкі, у них вищий вихід м'яса і менше жиру, ніж у кастратів. Але некастрірованного бичка в силу високої статевої активності, особливо у віці 14-15 місяців, не можна тримати в загальному стаді. Для того щоб він був більш спокійним і давав кращі прирости, його рекомендується в період відгодівлі утримувати на прив'язі. При цьому звертають увагу на сухість місця для відпочинку. Встановлено, що у тварини, що міститься на мокрій і брудній підстилці, на 25-30% зменшуються прирости особливо в зимовий період, і приблизно на стільки ж збільшується потреба в кормах [1].

Отже, приймаючи до уваги основні складові відгодівлі великої рогатої худоби можна зробити такі висновки:

1. Найкращими для виробництва яловичини є молодняк симентальської, української червоно-рябої, чорно-рябої, лебединської та їх помі сей з м'ясними породами.

2. Провідне місце для виробництва яловичини в скотарстві займають господарства із внутрішньогосподарською спеціалізацією із застосуванням безприв'язного способу утримання.

3. Для інтенсифікації вирощування молодняку і одержання м'яса високої якості необхідно організовувати повноцінну й збалансовану годівлю тварин упродовж усього періоду виробничої експлуатації з показниками середньодобового приросту не менш ніж 800-1050 г - для худоби великих і 700 - 950 г - для середніх за масою порід. У післямолочний період вирощування молодняку слід максимально використовувати такі корми як, силос,сінаж, сіно, коренеплоди, відходи харчової промисловості . Концентровані корми мають становити до 30 % за поживністю. Влітку необхідно максимально використовувати природні та культурні пасовища.

молодняк рогатий худоба м'ясо

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Найменування: Державне підприємство “Дослідне господарство “Пасічна” Хмельницького інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України”.

Скорочене найменування: ДП ДГ “Пасічна” Хмельницького ІАПВ УААН”.

Індентифікаційний код 00704391.

Організаційно-правова форма господарювання Державне підприємство.

Місце знаходження: 31414, с. Пасічна Старосинявського району Хмельницької області.

Господарство створене на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР від 30 серпня 1960 р. № 790. В мережі Академії з 1 грудня 1994 року згідно наказу Української академії аграрних наук № 160 “ Про підтвердження права юридичної особи обласних державних сільськогосподарських дослідницьких станції Української академії аграрних наук ” і є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань реорганізованої Хмельницької державної сільськогосподарської дослідницької станції Української академії аграрних наук.

Після створення у 1960 році господарство - Хмелерадгосп “Пасічна”, з 2000 року - Дослідницьке господарство “Пасічна” Хмельницької Державної сільськогосподарської станції - наказ УААН - від 22.05.2000 №44.

Діюче найменування: Господарства визначене наказом Української академії аграрних наук від 03 листопада 2006 р. № 117 “Про найменування установ, підприємств та організації Української академії аграрних наук”.

Аграрне підприємство ДП ДГ «Пасічна» с. Пасічна розташоване на північ від районного центру смт. Стара Синява. Відстань від центральної садиби господарства до районного центру становить 12 км. Землекористування господарства має компактну форму. Довжина його з півдня на північ становить 13,8 км, а ширина з заходу на схід становить 5,0 км. Хоча землекористування підприємства має компактну форму, проте в західній частині розчленовані на частки шляхами стороннього користування, що негативно відтворюється на організації території сівозмін.

Територія господарства розташована в межах північно-західного вологого агрокліматичного району Хмельницької області, який характеризується помірно теплим , вологим кліматом.

На території господарства на день обстеження налічувалося 122,2 га земельних лісних насаджень, з них: полезахисних смуг - 7,7 га, суцільних лісонасаджень по ярах і балках - 54,0 га, лісів загального призначення - 60,5 га. В господарстві нараховується 11,78 га кам'янистих місць і 16,65 га земель зайнятих під ярами.

В користуванні господарства нараховується 7 ставків, загальною площею - 40, 4 га.

Головним елементом виробничо-ресурсного потенціалу підприємства є земля.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва.

Відповідно до цільового призначення земельний фонд поділяється на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іншого призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі запасу.

Таблиця 1 Склад і структура земельних угідь

Проаналізувавши дану таблицю ми бачимо, що найбільшу частку протягом трьох років у структурі земельних ресурсів підприємства займає рілля, яка зросла з 3294 га до 4470 га протягом 2010-2011 року за рахунок збільшення орендованих земель, проте у 2012 році повернулась на початкове значення.

Площа сіножатей та пасовищ протягом даного періоду не змінювалася, площа багаторічних насаджень також залишалася стабільною, при чому частка багаторічних насаджень знизилася у 2010 році в зв'язку із збільшенням ріллі.

Для визначення спеціалізації господарства необхідно проаналізувати структуру товарної продукції за три досліджувані роки.

Таблиця 2 Склад і структура товарної продукції ДП ДГ «Пасічна»

В середньому за три роки було реалізовано сільськогосподарської продукції на 24604тис. грн

Так продукція рослинництва займає - 45,86%, з яких зерно - 27,83%, цукрові буряки - 10,08 %, овочі - 0,05%, інша продукція рослинництва - 0,61%. Частка продукції тваринництва в структурі становить - 56,86%, з яких молоко становить - 37,78%, приріст великої рогатої худоби - 11,61%, свинарство - 7,31%, інша продукція тваринництва - 0,17%.

З цього випливає, що спеціалізація підприємства - тваринництво з розвинутим рослинництвом. Провідною галуззю в тваринництві є скотарство м'ясо-молочного спрямування.

У господарстві утримують, велику рогату худобу, свиней, коней, овець та бджоли.

Для аналізу поголів'я тварин за період 2010 - 2012 року розглянемо наступну таблицю.

Як видно з даної таблиці 3, кількість корів залишається сталою, поголів'я великої рогатої худоби протягом 2010 - 2012 року зросло з 1366 до 1919 голів.

Таблиця 3 Поголів'я тварин

Щодо поголів'я свиней, то їх кількість зросла з 989 до 1560 голів. Також у 2010 році підприємство почало вирощувати вівці, протягом звітного періоду їх поголів'я зросло з 94 до 114.

Основним показником аналізу зростання продуктивності тварин є валовий надій молока від усього молочного стада та середньорічний надій молока від однієї корови, середньодобовий і річний приріст живої маси великої рогатої худоби і свиней.

Таблиця 4 Аналіз продуктивності тварин

Проаналізувавши показники продуктивності даного господарства, можна зробити висновок, що середньорічний надій молока від 1 корови зменшився в порівнянні з 2010 роком на 434 ц і становить 6093,86 кг.

Приріст живої маси великої рогатої худоби на добу у 2010році становив - 588,1 г, у 2011 році становив - 630,6 г, у 2012 році становив - 666,35 г, що свідчить про позитивні тенденції у виробництві яловичини.

Приріст маси 1 голови свиней зменшився з 356,8 г у 2010 році до 345,72 г у 2012 році.

Кормова база - це обсяг і структура кормів, система їх виробництва та використання в тваринництві.

Розглянувши дану таблицю видно, що у 2011 році відбувся зріст витрат кормів як в загальному по підприємству так і у витратах кормів на 1 умовну голову у порівнянні з 2010 роком. У 2012 році відбулося зниження витрат кормів на 1 умовну голову, але зросли витрати кормів в цілому, це відбулось за рахунок збільшення поголів'я великої рогатої худоби на відгодівлі та свиней, також зросли витрати на основне молочне стадо.

Таблиця 5 Динаміка витрат кормів по підприємству, ц.к.од.

З таблиці 5 видно, що на протязі 2010 - 2012 років на виробництво 1 ц молока витрати кормів практично залишалися стабільними. Велика рогата худоба на вирощуванні і відгодівлі затрати кормів зменшились з 11,31 ц.к.од. у 2010 році до 9,13 ц.к.од. у 2012 році до 9,09 ц.к.од, але на відгодівлю свиней зросли затрати кормів з 7,40 до 9,46 ц.к.од.

Таблиця 6 Аналіз витрат кормів на виробництво 1 ц основних видів продукції тваринництва, ц.к.од.

Розглянувши таблицю 6 видно, що питома вага молочного стада в сумі виробничих витрат в тваринництві - зросла з 47,6% до 52,1%, в затратах кормів з 39,1% до 50,5%.

Економічна ефективність виробництва яловичини характеризується продуктивністю тварин середньодобовим приростом живої маси, річним приростом живої маси, живою масою однієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації, затратами праці на один центнер приросту, затратами кормів на один центнер приросту, собівартістю одного центнера приросту, ціною реалізації одного центнера живої маси та реалізаційною ціною одного кілограма яловичини.

Для нормального функціонування підприємства необхідно , щоб виробництво продукції було рентабельним, тобто приносило прибуток господарству. Дані про економічну ефективність виробництва яловичини наведені в таблиці 7.

Таблиця 7 Економічна ефективність виробництва яловичини

З даної таблиці 7 видно, що питома вага цієї галузі в сумі виробничих витрат знизилася з 36,7% до 30,8%, а в витратах кормів 47,3% до 36,4%.

Середньодобовий приріст зменшився на 44,94% і становить - 323,79г, витрати кормів на виробництво 1 ц приросту знизилися на18,21% і становить 9,25 ц к.од.

Собівартість 1 ц приросту зросла на 0,71% і становить - 1371 грн.. Фактична ціна реалізації 1 ц приросту зросла на 31,68% і становить - 1312,85 грн.. Оскільки фактична ціна реалізації 1 ц приросту нижча за 1 ц собівартості продукції то на протязі трьох років було отримано збиток у розмірі 364,37 грн., 393,66 грн., 58,15 грн., відповідно, при цьому збитковість становить - 26,76%, 26,91%, 4,24%.

На протязі 2010, 2011, 2012 років на 100 га с-г угідь було отримано приросту 89,31ц, 66,36 ц,99,94ц відповідно, а реалізовано 84,31 ц, 64,82 ц, 75,78 ц, при цьому товарність становила 94,41%, 97,68 %, 98,97%.

Основна мета роботи є розкриття особливостей технології утримання надремонтного молодняку в господарстві та розробка основних напрямків її удосконалення.

У процесі виконання роботи вирішувались наступні завдання:

1. Обгрунтування теоретичних основ технології утримання, годівлі та догляду надремонтного молодняку;

2. Аналіз сучасного стану організації та управління технологією вирощування надремонтного молодняку в господарстві;

3. Розробка основних напрямків удосконалення технології вирощування надремонтного молодняку.

4. Вивчення профілактичних заходів щодо захворюваності молодняку на господарстві.

5. Дослідження первинної переробки м'яса в умовах господарства.

Об'єктом досліджень є надремонтний молодняк в Державному Підприємстві Дослідному Господарстві (ДП ДГ) «Пасічна» с. Пасічна Старосинявського району Хмельницьк

2.2 Методика виконання роботи

Враховуючи поставлену мету і завдання досліджень стадо в господарстві вивчалось на основі аналізу звітної документації за 2010-2012 роки, а саме форми № 24 - « Звіту про стан тваринництва», № 50 - «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» (додатки), документація первинного, зоотехнічного, бухгалтерського обліку, відомості використання кормів, дані руху поголів'я, журнали обліку продукції скотарства.

Дипломна робота виконувалася на основі аналізу технології виробництва яловичини на фермі та дослідження різних елементів технології одержання і вирощування надремонтного молодняку.

Для написання огляду літератури, що характеризує фактори, які обумовлюють виробництво яловичини використано 20 джерел. Аналіз повноцінності раціонів проводився за методиками зоотехнічного контролю та практичних рекомендацій І.І. Ібатулліна.

Загальне оформлення роботи виконувалося згідно методичних вказівок.

Був проведений аналіз технології вирощування надремонтного молодняку та вивчення умов утримання одержаного молодняку.

Обстежено умови годівлі і утримання молодняку за останні три роки.

Проведемо дослідження зоотехнічного аналізу стада.

Було досліджено профілакторні заходи щодо захворювань молодняку в процесі утримання.

Вивчено заходи для проведення первинної переробки м'яса на фермі.

Реалізація тварин здійснюється на Козятинський м'ясокомбінат.

В результаті отримання даних досліджень були зроблені висновки та пропозиції по виробництву. Отримані та розраховані показники були наведенні в попередніх таблицях і додатках.

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА НАДРЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (аналітично-технологічна частина)

3.1 Зоотехнічна характеристика стада

В ДП ДГ «Пасічна» утримується худоба української чорно-рябої молочної породи подільського типу.

Українська чорно-ряба порода виведена шляхом поглинального схрещування місцевих українських порід із голштинською худобою. Це друга за чисельністю молочна порода в Україні . Тварини мають високу холку, довгий тулуб, добре розвинену грудну клітку. Жива маса дорослих корів - 600-700, бугаїв - 850-1100кг.

Масть тварин - чорна з білим ряба. Жива маса корів 500-550 кг, биків 850-950 кг. Молочна продуктивність 3,5-4,5 тис. кг молока в рік. Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. Тварини мають високу скороспілість, господарської зрілості досягають у 16-18 місячному віці. Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік першого отелення коливається в межах 27-29 місяців, а сервіс-період триває 85 - 100 днів.

Для покращення продуктивності корів української чорно-рябої породи, які б давали 6-7 тис. кг молока, в Україні використовують бугаїв голштинської породи з продуктивністю матерів - 10 тис. кг. молока і більше, що вже дає позитивні результати.

Структура стада в господарстві повинна забезпечувати нормальне і безперебійне відтворення і високу продуктивність тварин і відповідати виробничому напрямку господарства. Структура стада в господарстві нараховується за рахунок корів та молодняку великої рогатої худоби.

Структура стада господарства наведена в таблиці 8.

Таблиця 8 Поголів'я і структура стада

Протягом звітного періоду поголів'я корів залишалося сталим, а поголів'я великої рогатої худоби зменшилось на 17 голів, або на 11, якщо перевести в умовні голови.

Ефективність розведення великої рогатої худоби вимагає всебічного і глибокого вивчення індивідуальних особливостей тварин і правильної її оцінки при відборі на плем'я.

Цілковите уявлення про цінність тварин можна мати лише за результатами їх комплексної оцінки.

Бонітування - система оцінки племінних якостей тварин за комплексом господарсько корисних ознак. Бонітування проводять з метою встановлення класу тварин і подальше їх призначення.

Основне стадо господарства ДП ДГ «Пасічна» складається із 570 голів корів та 1349 голів молодняку чорно-рябої породи.

По розвитку і екстер'єру стадо представляє собою консолідовану групу тварин молочно-м'ясного напрямку.

Тварини достатньо великі і мають добре розвинену середню частину тулуба.

Результати бонітування наведені в таблиці 9.

Розглянувши таблицю 9 видно, що більше 90% тварин належать до класу еліта по живій масі і розвитку тулуба.

Таблиця 9 Бонітування молодняку великої рогатої худоби

Екстер'єр і розвиток поліпшувався шляхом відбору тварин, які мають проміри довжини тулуба і живу масу не нижче вимог І класу.

Молодняк в основній масі міцної конституції з міцним кістяком, з глибокими і широкими грудьми, добре розвиненим тулубом.

В господарстві практикують штучне осіменіння корів, із застосуванням ректо-цервікального способу. Сперму закуповлють. Для осіменіння корів і телиць використовують розморожену сперму бугаїв-поліпшувачів.

Отже, цілковите уявлення про цінність тварин можна мати лише за результатами бонітування. Основним завданням якого є розподіл тварин стада на категорії: племінні, товарні та брак, тобто на підставі оцінки за комплексом ознак встановлюють призначення кожної тварини, якість стада в цілому, організовують відбір і підбір худоби, її відтворення і виконання виробничих завдань з удосконалення стада.

В умовах господарства бонітування проводять щорічно при досягненні певного віку тварин: корів - протягом лактації і після її закінчення, корів-первісток із незакінченою лактацією за прогнозом молочної продуктивності, а молодняк - у 6, 10, 12, 18, 24- місячному віці. Не бонітують молодняк віком до 6 місяців та тварин на відгодівлі.

Бонітування здійснюють селекціонери господарства, спеціалісти племоб'єднань, наукові працівники і бонітери у кінці року на підставі даних первинного зоотехнічного і племінного обліку та детального огляду тварин відповідно до діючої інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід.

За результатами проведеного заходу складають звіт про результати бонітування порід за станом на 01.01 кожного року, який подається для аналізу класності тварин, що утримуються в господарстві, адже ефективне розведення великої рогатої худоби вимагає глибокого вивчення індивідуальних особливостей тварин і правильної їх оцінки при відборі.

3.2 Утримання молодняку в умовах господарства

Молодняк в господарстві вирощується не інтенсивно за традиційною технологією прийнятою в молочному скотарстві:

- вирощування з 20 днів до 6 місяців;

- дорощування з 9 до 12 місяців;

- заключна відгодівля.

Годівля молодняку ведеться в залежності від стадії вирощування.

Вирощування телят у перші 2 тижні після народження - відповідальна справа. Їх ріст, розвиток і життєдіяльність залежать від умов годівлі та утримання.

Отелення корів проходить у родовому відділенні. Після народження теля кладуть ближче до корови, щоб вона його облизала. Новонароджене теля зважують і залишають у деннику біля матері на 10-48 годин. Потім його переносять в індивідуальну клітку, яку обов'язково перед цим дезинфікують.

Клітка завдовжки 0,8 м та заввишки 1 м, підлога піднята на 40 см. на передній стінці клітки знаходяться кормушка для сіна й концентрованих кормів, віконце для випоювання.

Новонароджених телят до 5-6-денного віку випоюють молозивом. За добу випоюють 5-6 кг. молозива. З молозивом теля отримує захисні імунні тіла. З 5-7 дня телят привчають поступово до згодовування рослинних кормів і концентратів, бо у телят до 3-тижневого віку кишковий тип травлення і до цього часу передшлунки не розвинені і майже не діють. Травлення здійснюється лише в сичузі та кишках тому, що телята народжуються зі слаборозвиненими передшлунками.

Молочний період вирощування телят триває 4-6 міс і є дуже важливим, оскільки в перші шість місяців життя м'язова тканина відзначається найвищою інтенсивністю росту. Впродовж цього періоду нарощується найкраще за харчовими і поживними якостями м'ясо.

Схема випойки телят вирощуваних на м'ясо наведена в таблиці 10.

Таблиця 10 Схема випойки телят, вирощуваних на м'ясо

Як видно з таблиці 10, всього за 6 місяців телятам випоюють 200-250 кг незбираного молока і 600-700 кг збираного молока, згодовують 137 кг концентрованих кормів, 500 кг соковитих кормів, 128 кг сіна та 3800 г солі.

У даний період забезпечують інтенсивний ріст тварин на рівні 160-180 кг. Для цього ретельно балансують раціони за вмістом енергії, поживних речовин відповідно до прийнятих деталізованих норм годівлі.

Для економії в господарстві використовують замінники незбираного молока (ЗНМ), що знижує витрати незбираного молока до 60 кг із розрахунку на одну голову. За шестимісячний період на вирощування однієї середньої за масою тварини молочно-м'ясних і молочних порід, крім молочних кормів, згодовують, кг: висівок - 12, суміші концкормів - 125, силосу - 500, коренебульбоплодів - 249, сіна - 128, кухонної солі - 3,8, крейди - 23. У перерахунку на загальну поживність це становить 470 - 500 к. од. із витратою на 1 кг приросту 4,1 - 4,4 к. од.

У раціонах молодняку на 100 кг живої маси потреба сухої речовини у 1-3 міс. становить 1,9-2,3 і 4-6 міс. - 2,5- 2,6 кг. Концентрація енергії у сухій речовині складає у місячному віці - 2,1 к. од., 2-місячному - 1,3; 4-місячному-1,0; 5-6-місячному віці - 0,95-0,85 к. од. Вміст клітковини у сухій речовині у віці 1-3 міс. не повинен перевищувати 10-12, у 4-6 міс. - 14-16 %

Від 10 - 20-денного до 6-місячного віку взимку телят утримують по 10-20 голів у групових станках, обладнаних годівницями, напувалками і конвеєрами для прибирання гною. Влітку телята протягом дня перебувають на вигульно-кормових майданчиках. У 5 - 6 -місячному віці молодняк роз приділяють за статтю на групи бугайців і теличок. У літній період їх цілодобово утримують на спеціально обладнаних майданчиках чи в літніх таборах.

Післямолочний період розпочинається від 4 - 6-місячного і триває до 9-12 місячного віку . Метою цього періоду є підготовка молодняку до заключного етапу - інтенсивного росту або відгодівлі. Вирощування в післямолочний період спрямоване на формування у тварин міцного кістяка, м'язів та максимального розвитку травних органів, що передбачає згодовування великої кількості об'ємистих кормів із одержанням середньодобових приростів 700 г і більше. Вирощування закінчують коли тварини досягають живої маси 300 кг.

За інтенсивної годівлі у період дорощування молодняк швидше досягає забійних кондицій, підвищується вихід яловичини і поліпшується її якість - збільшується вміст повноцінного білка, м'ясо стає ніжним і соковитим. Забійний вихід при інтенсивному дорощуванні й відгодівлі підвищується на 7-10 % , а вміст кісток у туші зменшується на 5-12 % порівняно з показниками при низькому рівні годівлі.

Утримують молодняк групами по 100 - 150 голів, корми роздають мобільним транспортером, а гній прибирають за допомогою конвеєра або бульдозера.

Дорощують молодняк за умови великої питомої маси у раціоні соковитих і зелених кормів. Такий тип годівлі сприяє інтенсивному росту тварин, виключає передчасне ожиріння, забезпечує формування міцного кістяку, оптимальний ріст м'язів і розвиток травного каналу, що є необхідним фактором подальшої інтенсивної відгодівлі.

На дорощування молодняк рогатої худоби ставлять у віці 6-7 місяців живою масою 160-170 кг. Закінчується цей період у річному віці при досягненні живої не менше 280-300 кг.

Для досягнення живої маси 300 кг у річному віці одержують приріст живої маси 750-800 г на добу відповідно до програми росту.

Для досягнення живої маси 280-300 кг молодняк переводять на відгодівлю.

Отже, система утримання молодняку в господарстві є направлена на вирощування і відгодівлю тварин з метою виробництва яловичини в умовах молочного скотарства і передбачає розподіл відгодівлі на три періоди. На господарстві вирощування над ремонтного молодняку забезпечує до 40 % рентабельності, поряд з виробництвом молока та свинини,а також від реалізації меду.

3.3 Зоотехнічні параметри утримання та догляду молодняку

Технологія виробництва яловичини включає виробничі процеси, пов'язані з системою годівлі та утримання худоби під час вирощування та відгодівлі. Для відгодівлі на м'ясо використовують молодняк, який не планують для розмноження і отримання молока, а також відбракованих дорослих тварин. В господарстві використовується стійлово-вигульна система відгодівлі бичків з безприв'язним утриманням (стійлово-вигульна система передбачає утримання худоби як у приміщеннях, так і на кормовигульних майданчиках. Запроваджується в господарствах з повним виробничим циклом і в таких, що займаються лише вирощуванням або відгодівлею худоби). Телят зразу ж, після народження поміщають в індивідуальні клітки, де вони знаходяться до 20-денного віку. Після цього бичків розприділяють по групах і утримують безприв'язно у групових станках по 150 голів до закінчення відгодівлі.

Станки обладнані суцільною бетонною підлогою по всій площі станка і дерев'яним настилом у зоні відпочинку та груповими годівницями. Напування тварин проводиться з поїлок, встановлених у приміщеннях, у секціях, де міститься худоба .

В приміщенні тварини споживають корми з кормового стола з розрахунку 0,5-0,6 м на тварину з кормовим проїздом шириною 2,2 м для роздавання кормів.

Для підтримання ветеринарно-санітарного стану приміщення кормові столи щодня очищають від залишків кормів.

Зона відпочинку тварин з глибокою підстилкою, розміщена на 35-40 см нижче, що дає змогу очищати її від гною бульдозером. На межі зон розташований бетонований бордюр висотою 20-25 см і огорожа - 1,5 м. Для переміщення худоби в зону годівлі і назад обладнаний вхід шириною 2 м з похилою підлогою. Площа підлоги в зоні відпочинку - 3 м² з розрахунку на одну голову.

Роздача кормів здійснюється за допомогою мобільного кормороздавача марки КТУ-10А.

Мікроклімат приміщень взимку забезпечується за рахунок вентиляційних шахт, влітку тварини постійно знаходяться на вигулах.

Кормовигульні майданчики обладнані кормовими столами, що мають навіси, з розрахунку 0,6 -0,7 м на одну голову. Для відведення атмосферних опадів і рідкого гною майданчики мають поперечні нахили від приміщення і кормового столу до середини. Щоб запобігти потраплянню на майданчики опадів, приміщення обладнане спеціальними відвідними жолобами для відведення води за межі майданчиків. Очищають майданчики бульдозером марки БН-1 узимку через день, в інші періоди в міру забруднення. При цьому молодняк заганяють у приміщення.

Отже, переваги безприв'язного способу утримання молодняку на господарстві в тому, що зростає (на 30-50 %) щільність розміщення худоби, затрати на прибирання гною зменшуються в два рази.

3.4 Відгодівля молодняку великої рогатої худоби в умовах господарства

Відгодівля є заключним етапом у виробництві яловичини. Вона передбачає годівлю тварин досхочу з метою збільшення маси й поліпшення якості м'яса. Для запобігання ожирінню і здешевлення відгодівлі спочатку тваринам згодовують переважно грубі і соковиті корми. З підвищенням вгодованості в раціоні молодняку збільшують частку концкормів.

У господарстві на м'ясо вирощують бичків чорно-рябої породи. Тварин взимку утримують безприв'язно групами по 150 голів, влітку на вигулах, які розміщені біля приміщень. Для утримання бичків передбачено п'ять типових приміщень.

Згідно із традиційною системою вирощування молодняку у господарстві, молодняк на відгодівлю ставлять у 12-місячному віці при досягненні ним живої маси 280-360 кг і знімають у 14-15 - місячному віці живою масою 360-400 кг при середньодобових приростах 600-650 г. Вибракуванні корови і телички залишаються в стаді до досягнення ними певної живої маси і м'ясних кондицій після чого відправляють на м'ясокомбінат.

Відгодівля вибракуваної худоби триває 2-3 місяці. Упродовж цього періоду жива маса тварин збільшується на 80-90 кг.

Вибракуваних корів формують у групи і в перший період відгодівлі використовують в основному грубі та соковиті корми, а концентровані згодовують у заключний період із розрахунку 3-4 кг на голову за добу.

При відгодівлі використовують таку закономірність росту , як швидка мінливість величини, структури і складу м'яких тканин (скелетні м'язи, жирова тканина) під впливом рівня годівлі тварин. У процесі відгодівлі поліпшується вгодованість, знижується вміст води, підвищується енергетична цінність м'яса, відбувається перерозподіл жиру в тілі тварин (переважно в підшкірній, сполучній тканині, черевній порожнині та в м'язах. У добре відгодованих тварин ця різниця становить 20-25 %. Жир між мязовими волокнами і в між мускульній сполучній тканині надає м'ясу мармуровості, поліпшує його смак, соковитість і підвищує поживність.

Продукція вирощування великої рогатої худоби включає приріст живої маси молодняку, у тому числі і нетелей, дорослої худоби на відгодівлі та живу масу приплоду. Продукцію вирощування по продуктивному дорослому стаду не обліковую. Визначення продукції вирощування має важливе значення для планування витрат кормів, фонду оплати праці тваринників, розрахунку собівартості продукції та інших показників.

Планування виробництва м'яса великої рогатої худоби передбачає насамперед обґрунтування планових середньорічних приростів по окремих групах худоби. При цьому треба проаналізувати досягнутий рівень приросту за кілька минулих років, враховуючи породність, особливості умов годівлі, догляду та утримання поголів'я, його вік, господарське призначення тощо.

В даному господарстві з урахуванням усіх зазначених вимог планується мати приріст поголів'я.

Таблиця 11 План приросту живої маси молодняка і дорослої худоби на відгодівлі, г за добу

З таблиці 11 видно, що господарство запланувало отримувати такі прирости живої маси у середньому: нетелі - 600 г, ремонтні телиці старше 2 років - 550 г, худоба на відгодівлі - 620 г. Також з даної таблиці видно, що прирости отримані в зимово-стійловий період значно нижчі ніж отримані в літньо-пасовищний період.

Під час відгодівлі худобі згодовують в основному силос, сінаж, сіна на долю яких припадає 90 % та 10 % концентрованих кормів. Добовий раціон відгодівлі забезпечує приріст живої маси тварин за добу до 650 г за витрат кормів 6-6,5 кормових одиниць.

Молодняку при відгодівлі на 100 кг живої маси згодовують 2,3-2,7 кг сухої речовини , а також сирої клітковини у сухій речовині при відгодівлі - 15-16 %, цукру - 9,7-8,0; крохмалю 12-14 %. Цукро-протеїнове співвідношення у раціоні складає 0,8-1,0, відношення крохмалю до цукру - 1,4-1,5. Кількість перетравного протеїну на 1 к. од. залежить від віку - 85-110 г.

У період інтенсивного дорощування і відгодівлі, особливо взимку, на ріст і результати відгодівлі суттєво впливають мінеральні речовини та вітаміни, нестача яких у раціоні викликає різні остеодистрофічні та авітамінозні захворювання. Найчастіше це спостерігають за використання великих даванок жому, барди, силосу. На 100 кг живої маси молодняку згодовують: кальцію - 13-15 г, фосфору - 6-8 г, кухонної солі - 10-12 г, каротину - 50 мг, вітаміну D - 2500 міжнародних одиниць, а вітаміну Е -70 мг.

У структурі раціону при відгодівлі частка соковитих кормів і залишків промислового виробництва сягає 30 %, грубих - 20-30, концкормів з балансуючими добавками - 40-50 %.

У період відгодівлі інтенсивно збільшується жива маса молодняку за рахунок м'язової, кісткової тканин, виробляється здатність до споживання великих даванок об'ємистих кормів.

У період відгодівлі у господарстві максимально використовуються корми власного виробництва: силос, сіно, солома, які в структурі раціону займають до 80% загальної поживності. У літній період основний корм - зелений. Дані корми відзначаються сприятливим співвідношенням поживних та мінеральних і інших речовин, а також вітамінів. Це позитивно впливає на ріст і відгодівлю тварин. Восени згодовують гичку цукрових буряків, коренеплоди, залишки овочівництва, а також силос, сінаж і високоякісне сіно.

Основний склад кормів господарства, які використовують в годівлі надремонтного молодняку тварин наведений в таблиці 12.

Таблиця 12 Раціон надремонтного молодняку на зимовий період

Таблиця 13 Раціон надремонтного молодняку на літній період

Як видно з попередніх таблиць раціони годівлі збалансовані за мінерально-вітамінним комплексом згідно з деталізованими нормами для відгодівлі тварин.

Відгодівля молодняку - основний резерв збільшення виробництва яловичини.

Завдяки відгодівлі збільшується маса тварин, забійний вихід, зменшується відносний вміст костей у туші, підвищується калорійність та покращуються смакові якості м`яса.

Відгодівля в господарстві здійснюється на силосі. Використання високоякісного кукурудзяного силосу сприяє збалансованості раціонів по протеїну і вітамінам. Молодняку дають по 20-25 кг силосу на добу. Для підвищення біологічної цінності раціонів в них включають 0,5-1 кг сіна.

Схема раціону відгодівлі на силосі молодняку великої рогатої худоби наведена у таблиці 14.

Таблиця 14 Схема раціону відгодівлі на силосі молодняку великої рогатої худоби

Виходячи з таблиці 14, по періодам відгодівлі тварини отримують однакову кількість концентратів. Тому в господарстві дуже низькі прирости молодняку.

3.5 Технологія переробки м'яса в умовах господарства

Реалізація худоби господарством і приймання її м'ясопереробними підприємствами здійснюється згідно з інструкцією Про порядок проведення державної закупівлі (здавання і приймання) худоби, птиці, кролів. Приймання і здавання вирощених тварин здійснюється двома способами - за живою масою визначеною за життєвою вгодованістю та за кількістю і якістю одержаного після забою тварин м'яса.

У виробничих умовах худобу для забою приймають за державним стандартом (ГОСТ 5110-55). Відповідно до нього тварин розподіляють на чотири групи: перша - воли і корови, друга - бугаї, третя - молодняк (телиці,нетелі, бугайці і кастрати) до 3-річного віку, четверта - телята від 14-денного до 3-місячного віку [2].

У господарстві реалізація відгодівельного молодняку здійснюється на Козятинський м'ясокомбінат, а також відбувається забій на внутрішньогосподарські потреби. До забою допускають тільки здорових тварин, яких заздалегідь оглядає ветеринарний лікар. При здачі тврин на м'ясопереробне підприємство обов'язково встановлюють категорію вгодованості.

Для визначення зажиттєвої вгодованості промацують такі ділянки тіла тварин: корінь хвоста, сідничні горби, поперек, два останніх ребра, голодну ямку, щуп,у кастратів - мошонку, а в корів - передні частки вим'я, підгруддя, грудну і шию.

Жир у великої рогатої худоби відкладається послідовно з переходом від задньої частини тіла на передню. Спочатку він накопичується в ділянці сідничних горбів, кореня хвоста і двох останніх ребер, далі - на передній частині тулуба і в ділянці колінної складки, у кастратів - у мошонці, а в корів - у передніх частках вим'я. Під час промацування жирові відкладення розпізнають за м'яким жировим прошарком під шкірою. Тварин, що не відповідають вимогам державного стандарту,відносять до виснажених.

Жирові відкладення на туші молодняку вищої вгодованості відмічають біля хвоста, на сідничних горбах, попереку, ребрах і стегнах окремими ділянками; середньої - біля кореня хвоста і на верхній частині внутрішнього боку стегон; нижче середньої - жирові відкладення відсутні.

Перед відправленням худоби на м'ясопереробні підприємства її зважують через три години після останньої годівлі і напування, визначають вгодованість, оформляють товарно-транспортну накладну і ветеринарне свідоцтво.

Тварин доставляють автомобільним транспортом. Після надходження худоби до м'ясопереробного підприємства її повинні прийняти протягом двох годин. При цьому звіряють наявність і якість відповідно до товарно-транспортної накладної, після чого зважують. Від загальної живої маси вираховують знижки - 3 % на вміст травного каналу. У разі, коли тварин перевозять на відстань 50 - 100 км, знижка становить 1,5 %, а понад 100 км живу масу зараховують за результатами фактичного зважування. Знижку до 1 % застосовують для тварин із забрудненою гноєм шкірою. Всі показники сумують і вираховують із загальної живої маси. Фактичну живу масу тварин, їх кількість і категорій вгодованості записують у товарно-транспортну накладну.

На прийняту худобу видають приймальну квитанцію (ф. № ПК-1), на підставі якої м'ясопереробні підприємства розраховуються з постачальниками.

У разі суперечки щодо визначення якості худоби проводять контрольний забій, і розрахунок із господарствами-постачальниками здійснюють за масою та якістю м'яса.

Прийняті тварини повинні бути переробленні не пізніше наступного дня. Після забою худоби туші зважують та їхню масу і категорію якості записують до накладної на приймання м'яса, яку разом із накладною на приймання тварин і передання її на переробку (ф. № Заг-2) та актом ветсанекспертизи передають до бухгалтерії м'ясопереробного підприємства для заповнення розрахункової приймальної квитанції (ф. № ПК-1).

У разі виявлення порушень технології оброблення туш м'ясопереробне підприємство за вимогою здавача худоби розраховується за живою масою і категорією вгодованості тварин.

В господарстві забій і переробка тварин здійснюється на забійному пункті, який обладнаний вагами і електролебідкою для підняття туш . Після ветеринарного огляду велику рогату худобу оглушують за допомогою молоту а потім знекровлюють. Оглушеним тваринам накладають пута на обидва плесна (цівки) і за допомогою електролебідки підвішують на шлях знекровлення. У підвішеної великої рогатої худоби розрізають шкіру уподовж по середній лінії шиї, витягують невелику частину стравоходу, відділяють його від трахеї і накладають на нього лігатуру для того, щоб після відділяння голови не витікав вміст шлунків. Потім через розріз шкіри вводять ніж у напрямку до грудної порожнини і розрізають одночасно передню аорту і передню порожнисту вену. Знекровлення відбувається швидко, харчову кров збирають в призначені для цього чисті і висушені бідони (у один бідон зливають кров від 4--5 голів великої рогатої худоби), технічна кров стікає по спеціальному жолобу. Наповнені кров'ю бідони направляють на переробку із забійного цеху тільки по закінченню ветеринарного догляду внутрішніх органів і туш тварин, від яких була одержана кров.

Після знекровлення у туш спочатку знімають шкуру з голови, а потім видаляють голову. Після цього проводять «забеловку» туш - відокремлюють шкуру на животі, грудях, кінцівок і видаляють кінцівки по зап'ястний і скакательний суглоби, після чого йде механічну зйомку шкури.

Після зняття шкури проводять нутровку. Робітники розкривають черевну порожнину, виймають черевні, а розрізаючи діафрагму, і грудні органи (лівер). Далі внутрішні органи складають на стіл для ветеринарного огляду. Після забою і розборки туш проводиться ветеринарно-санітарна експертиза голів, ліверу, травнево-кишкового тракту, нирок і потім м'ясних туш .

Туші великої рогатої худоби розпилюють на половини. Далі проводять сухий туалет: видаляють забруднені ділянки туші, побітості, синці, згустки крові, залишки діафрагми. З потреби (відбулося забруднення массами шлунково-кишкового тракту, кров'ю ) використовують миття туш (вологий туалет).

В заключенні визначається вгодованість - проводиться товарна оцінка туш, і на доброякісні туші ветеринарний лікар становить відповідне клеймо.

Потім туші просувають на ваги, зважують кожну окремо або по декілька туш однаковій вгодованості і передають в камеру холодильника для остигання.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - комплекс заходів, які передбачають створення всіх необхідних (оптимальних умов) для нормальної високопродуктивної праці працівників в будь-які галузі народного господарства.

Щорічно на фермі проводять інструктаж з охорони праці для персоналу. У ньому висвітлюється принципи правильного проведення роботи з тваринами та машинами, щоб не сталося нещасних випадків. Допускати до роботи на машинах та механізмах можна лише людей, які знайомі з їх механізмом і правилами роботи.

Машини, механізми і обладнання розміщується у відповідності до проекту. Після установлення необхідно привести в технічний стан кожної машини, полагодити усі знайдені несправності,лише тоді спробувати чи працює в холосту, а потім з навантаженням.

Охорона праці при роботі з тваринами полягає у правильності поводження з ними. Із зовнішньої сторони стійла тварин, які мають злий і неспокійний вигляд потрібно вішати написи, що попереджуватимуть про необхідність обережного поводження при підході до цих тварин.

Служба охорони праці підпорядковується директору господарства.

По своєму службовому положенню і умовам оплати праці керівник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб.

Служба охорони праці виконує такі основні функції:

- проводить розробку ефективної системи управління охорони праці;

- сприяє вдосконаленню діяльності в цьому направленні кожного службового лиця.;

- проводить оперативно-методичне керівництво всієї праці по охороні праці;

- складає разом з бригадирами дільниць і головними фахівцями комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії.

- проводить працівникам увідний інструктаж по питанням охорони праці.

- організовує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями і іншими документами, паспортизацію робочих місць на відповідно їх вимогам, облік, аналіз нещасних випадків, профзахворювань і аварій, а також збитки від цих випадків.

- розробку перспективних і текучих планів роботи по створенню безпечних умов праці, роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних умов праці шляхом проведення бесід.

- допомога комісії по питанням охорони праці господарства в розробці необхідних матеріалів, підвищення кваліфікації і перевірка знань головних фахівців по питанням охорони праці.

Приймає участь в розслідуванні нещасних випадків і аварій.

Оформлення фонду охорони праці і розподілення його засобів, робота комісії по питанням охорони праці, робота комісії по введенню в експлуатацію об'єктів, розробка положень, інструкцій, інших нормативних актів о охороні праці.

Сприяє введенню в виробництво досягнень науки і техніки, прогресуючих технологій, індивідуального захисту робітників.

Розглядають листи, жалоби працюючих по питанням охорони праці.

Надає методичну допомогу в розробці заходів по питанням охорони праці. Готує проекти і розпорядження по питанням охорони праці.

Розглядають факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя або здоров'я працюючих.

Контролює дотримання діючого законодавства, і нормативних актів, виконання предписань органів державного надзору, своєчасне проведення вчення і інструктажів працюючих, атестації, по питанням охорони праці.

Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовим приміщеннями, представлення робітникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних з тяжкими і шкідливими умовами праці;

Використовування праці неповнолітних, жінок і інвалідів, дійсно діючому законодавству, проходження попереднього (при прийманні на працю) і періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на тяжких працях і працях шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де є необхідність фаховому відборі;

Проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів, людей у віці до 21 року. Виповнення заходів, указів, розпоряджень по питанням охорони праці, а також заходів, направлених на знешкодження причин нещасних випадків і аварій, вказаних в актах розслідування.

Фахівці служби охорони праці мають право : беззаборонно в різний час відвідувати виробничі ділянки, призупинити працю виробництв, ділянок, машин, механізмів, обладнання і інших засобів виробництва у випадку порушень, складаючи загрозу життю чи здоров'ю працюючих, отримувати від службових лиць необхідної інформації, документи і пояснювання письмово чи усно по питанням охорони праці.

Перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничої середи на ділянках, видавати керівництву перевіреного об'єкту обов'язкові для виконання предписань.

Вимагати від службових лиць відлучення від праці лиць, не пройдених медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань по охороні праці, не мають допуску до відповідної праці чи порушуючи нормативні акти по охороні праці.

Особливо велика увага охороні навколишнього середовища приділяється в даний час, коли вплив людини на природне середовище по всій інтенсивності і складності перевищує здатність природи до самовідтворення.

Охорона природи - це планова система державних, суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, охорону і відновлення природних ресурсів для створення оптимальних умов існування людського суспільства, задоволення матеріальних та культурних потреб нинішнього і майбутніх поколінь людства.

У господарстві ДП ДГ « Пасічна» для охорони навколишнього середовища проводять заходи щодо вивезення та утилізації гною за межами господарства та населеного пункту. З приміщень гній видаляється за допомогою гноєтранспортера ТСН - 160. Потім його вивозять за допомогою тракторів, використовуючи як органічне добриво на полях. Також проводяться заходи щодо озеленення території господарства.

Якщо не захищати навколишнє середовище, то із-за масового обміну мікрофлори з яким-небудь іншим біоценозом, то в поголів'ї тварин може сильно підвищитись або знизитись продуктивність тварин.

З побічних продуктів тваринництва які впливають на мікрофлору біоценозів.

На першому місці стоять екскременти у формі гнійної рідини. Свіжа гній рідина завжди утримує достатньо поживних речовин для мікроорганізмів, так що численність не специфічних мікробів дуже велика і постійна.

Крім грунту і поверхневих вод, при сучасних методах тваринництва більше ніж при традиційних, забруднюється повітря. Мікроби і пил, будучи білковими тілами, можуть діяти і як алергени і в результаті можуть стати загрозою для здоров'я навколишнього населення, викликаючи екзему, алергію чи астму. Крім цього також існують проблеми , як обробка послідів, залишки миючих засобів і дезинфікуючих речовин, сміття із тваринницьких приміщень.

Важливим засобом захисту навколишньої середовища є посадка захисних смуг, при цьому складається відомий мікроклімат, який приводить до циркуляції повітря. В даному господарстві гній прибирається з вигульних ділянок кожні два дні, в приміщеннях один раз на рік.

ВИСНОВКИ

1. ДПДГ «Пасічна» с. Пасічна середнє аграрне підприємство, яке розташовано на 3283 га землі. Спеціалізація господарства тваринництво з розвинутим рослинництвом. Напрям виробництва - м'ясо-молочний.

2. В господарстві розводять та удосконалюють українську молочну чорно - рябу породу великої рогатої худоби. Чисельність якої становить 1919 голів. В структурі стада корови займають - 41%. Головним напрямком її використання є виробництво молока і м'яса. Утримуються свині загальне їх чисельність становить 1560 голів. Додатковою галуззю тваринництва в господарстві є бджільництво.

3. Джерелом виробництва яловичини є надремонтний молодняк, який вирощується за традиційною трьохстадійною технологією (вирощування з 20 днів до 6 міс., дорощування з 6 до 12 міс і відгодівля). Середньодобовий приріст складає 666,35 г.

4. Загальна площа земельні угідь господарства в 2012 році становила 3283 га, з яких рілля займає 3015 га, сіножатей і пасовищ 212 га, багаторічних насаджень56 га. Орендовані землі господарства становлять 541 га орної землі.

5. Реалізація товарної продукції в середньому за три роки становить 22604 тис. грн.6. на виробництво 1 ц приросту молодняку великої рогатої худоби витрачають 9,09 ц к.од.

6.Собівартість 1 ц приросту становить 1371 грн. Фактична ціна реалізації 1 ц приросту становить 1312,85 грн.

7. Молодняк і вибракувана доросла худоба реалізується на Козятинський м'ясокомбінат.

8. В господарстві є власний забійний пункт, де проводиться забій худоби на внутрігосподарські потреби. Забій тварин здійснюється за загальноприйнятою схемою з дотриманням ветеринарних правил.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Покращити організацію вирощування надремонтного молодняку за рахунок використання 2 годинного моціону.

2. Необхідно здійснити комплекс заходів для покращення кормової бази (переглянути структуру сівозмін - збільшити посіви кормових культур; підвищити врожайність за рахунок підвищення культури землеробства та застосування сучасних методів та ін.);

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Підпала Т.В. Інтенсивне вирощування ремонтного молодняку молочної худоби / Т.В. Підпала, С.Є. Ясевін, О.В. Дровняк // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. - 2011.-Вип. 11(51). - 117-120.

2. Польова О.Л. Економічна ефективність оптимізації умов утримання над ремонтного молодняку при виробництві яловичини на малих фермах / О.Л. Польова Л.В. Казьмірук, Т.Д. Романенко // Збірник наукових паць вінницького національного аграрного університету. - 2004. - № 17. - 159-162.

3. Польовий Л.В. Підвищення ефективності використання енергоносіїв при виробництві яловичини за рахунок утилізації екскрементів тварин / Л.В. Польовий, В.О. Ліцький // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. -2012. - Вип. 3(61). - 142-145.

4. Яремчук О.С. Створення комфортних умов для над ремонтного молодняку великої рогатої худоби / О.С. Яремчук, Т.Д. Романенко // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. - 2011. - Вип. 6(46). - С. 131-136.

5. Романенко Т.Д. Сучасні технологічні рішення реконструкції тваринницьких будівель з використанням норм проектування підприємств з виробництва яловичини / Т.Д. Романенко, А.М. Бевз // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. - 2011. - Вип. 8(48). - С. 250-255.

6. Польовий Л.В., О.С. Яремчук. Технологія скотарства в реформованих сільського сподарських підприємствах Вінницького регіону. - В.: ТВП «Книга-Вега» ВАТ «Віноблдрукування», 2002. - 320 с., ілюстр.

7. Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини: Навчальний посібник. - Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2008. - 369 с.

8. Бусенко О.Т., Столюк В.Д., Могильний О.Й. Технологія виробництва продукції тваринництва. Підручник / за ред. О.Т. Бусенка. - К.: Вища освіта, 2005. - 496 с.: іл.

9.Костенко В.І., Сірацький Й.З., Рубан Ю.Д. Технологія виробництва молока і яловичини. / за заг. ред. Костенка В.І. - К.: Аграрна освіта, 2010.-530 с.

10. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. Підручник для студентів ІІІ- ІV рівнів акредитації за напрямком «Зооінженерія». - Х.: Еспада, 2002. - 576 с.

11. Товарознавство м'яса і м'ясопродуктів з основами технології переробки / Власенко В.В., Крамаренко В.В., Кравченко В.М. Вінниця, РВВ ВАТ «Віноблдрукарня», 1998 - 384 с.

12. Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м'ясне скотарство: Навчальне видання. - К.: Вища освіта, 2006. - 303 с.: іл.

13. Ібатулін І.І., Мельничук Д.О., Богданов Г.О. Годівля сільськогосподарських тварин. Підручник. - Вінниця: Нова Книга, 2007. - 616 с.

14. Гнойовий І.В. Годівля і відтворення поголів'я сільськогосподарських тварин в Україні. Монографія. Інститут тваринництва УААН. - Харківська державна зооветеринарна академія Міністерства аграрної політики України - Х. ООО «Контур», 2006. - 400 с.

15. Костенко В.І. Практикум із скотарства і технології виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай, 1996.- 256 с.

16. Костенко В.І. Годувати треба вміти /В.І. Костенко // Агробізнес сьогодні. - 2011. - № 24. - С. - 40-41.

17. Костенко В.І. Здоровий молодняк / В.І Костенко // Агробізнес сьогодні. - 2013. - № 1/2. - С. 34-35.

18. Цвігун А.Т. Як досягти оптимального мінерального живлення молодняку ВРХ м'ясних порід при відгодівлі в умовах західної України /А.Т. Цвігун, М.Г. Повозніков, С.М. Блюсюк // Ефективні корми та годівля. - 2006. - № 3. - С. 40-43.

19. Рынок мяса и мясных продуктов Украины //Мясное дело. 2007, -№2. -С.8.

20. Власенко В.В., Береза І.Г. Технологія продуктів забою тварин. -Вінниця: Віноблдрукарня. -1999. - 438 с.