Популяційна характеристика ряду Перетинчастокрилі в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області

61

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

Психолого-природничий факультет

Кафедра біології

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

Популяційна характеристика ряду Перетинчастокрилі в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області

2011

РЕФЕРАТ

Тема бакалаврської роботи: “Популяційна характеристика ряду Перетинчастокрилі в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області”.

Структура бакалаврської роботи складається з трьох розділів та додатків і містить 3 таблиці, викладених на 52 сторінках, і 3 рисунках, 2 діаграм та 8 фото, винесених у додатки.

Мета дослідження: ознайомитись з особливостями популяційної характеристики ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera), зовнішньою та внутрішньою будовою комах цього ряду, фенологічними спостереженнями за цими комахами.

Об'єкт дослідження: представники ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) - бджоли (Apidae), оси (Vespidae), мурашки (Formicidae), їздці (Ichneumonidae).

Предмет дослідження: популяції комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області.

Завдання дослідження:

1. Дати анатомо - морфологічну характеристику ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) досліджуваної території.

3. Описати загальну характеристику ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

4. Провести фенологічні спостереження, проаналізувати вплив метеорологічних умов на активність бджіл.

5. Ознайомитись з особливостями поведінки комах представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

6. Скласти систематичний перелік видів ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

7. Зробити аналіз проведених досліджень.

Ключові слова: ентомофауна, перетинчастокрилі, видовий склад, популяція.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.еколого-фауністична характеристика ряду перетинчастокрилі досліджуваної території

1.1 Огляд літератури

1.2 Фізико-географічна характеристика Костопільського району

1.3 Загальна характеристика ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera)..

1.4 Анатомо-морфологічні особливості комах досліджуваної території…………………………………………………………….…

Розділ 2. методи проведення досліджень

2.1 Методика дослідження комах

2.2 Безпека життєдіяльності людини

2.2.1 Правила техніки безпеки при роботі з бджолами

Розділ 3. характеристика результатів проведених досліджень

3.1 Особливості біології поширених видів

3.2 Аналіз кількісного обліку комах

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Комахи, завдяки величезній біомасі та різноманітності трофічних зв'язків беруть активну участь у кругообігу речовин у біосфері. У природних біоценозах вони відіграють певну роль у підтримуванні біологічної рівноваги. Комахи-сапрофаги беруть активну участь у руйнуванні рослинних решток, а комахи-антофіли, живлячись пилком та нектаром, сприяють перехресному запиленню квіткових рослин. Величезну роль відіграють комахи в запиленні квіткових рослин. Близько 80 % рослин запилюються комахами. До таких комах належать комахи з ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) - складчастокрилі оси (Vespidae), справжні бджоли (Apidae), мурашки (Formicidae), їздці (Ichneumonidae) та ін. Вони мають дві пари перетинчастих прозорих крил. Ротовий апарат гризучого, або гризучо-лижучого типу. Мають личинку - безніжку (у неї добре виявлена голова, але немає ніг).

Для перетинчастокрилих характерне застережне яскраве забарвлення, бо вони мають засоби активного захисту: жало (у бджіл, ос, джмелів), яке з'єднане з отруйною залозою. У мурашок розвинена залоза, що виробляє мурашину кислоту. Серед представників ряду багато паразитичних форм, які розвиваються за рахунок інших комах, в основному шкідників - яйцеїди, їздці, теленомуси.

Деякі перетинчастокрилі (бджоли, джмелі, оси, мурашки) є гуртовими комахами - живуть великими сім'ями. Наприклад, до складу бджолиної сім'ї входять: матка, кілька сотень трутнів та десятки тисяч робочих бджіл. Кожна з цих груп має власні обов'язки. Трутні запліднюють матку під час шлюбного польоту. Матка відкладає яйця. Різноманітні функції у робочих бджіл: вони чистять і вентилюють вулик, будують соти, вигодовують личинок, збирають пилок і нектар.

Ці комахи мають велике значення і в житті людини. Деякі з них дають технічну сировину: шовк, віск, дубильні кислоти, фарби, мурашину кислоту. Постачальниками лікарської сировини є бджола медоносна (Apis mellifera), мурашки (Formicidae). Бджоли дають людині мед, прополіс, пергу, маточкове молочко, віск. Людина використовує комах-запилювачів для збільшення урожаю сільськогосподарських рослин, комах-ентомофаги для біологічної боротьби зі шкідниками. Багато видів комах приносять людині велику естетичну насолоду, збагачуючи живу природу барвами, рухами, звуками.

Тема бакалаврської роботи: “Популяційна характеристика ряду Перетинчастокрилі в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області”.

Метою дослідження є ознайомлення з особливостями популяційної характеристики ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera), зовнішньою та внутрішньою будовою комах цього ряду, фенологічними спостереженнями за цими комахами.

Предметом дослідження є популяції комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) в умовах фіторозмаїття Костопільського району Рівненської області.

Об'єктом дослідження є представники ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) - бджоли (Apidae), оси (Vespidae), мурашки (Formicidae), їздці (Ichneumonidae).

Завданнями бакалаврської роботи є:

1. Дати анатомо-морфологічну характеристику ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) досліджуваної території.

3. Описати загальну характеристику ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

4. Провести фенологічні спостереження, проаналізувати вплив метеорологічних умов на активність бджіл.

5. Ознайомитись з особливостями поведінки комах представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

6. Скласти систематичний перелік видів ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera).

7. Зробити аналіз проведених досліджень.

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЯДУ ПЕРЕТИНЧАСТОКРИЛІ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

1.1 Огляд літератури

За допомогою видань Фауна України ми дізнаємося про найбільш поширених представників тваринного світу в Україні, їхнє біологічне значення, території розповсюдження, екологію, описується велика кількість представників, які поширені у Рівненській області [30].

За допомогою класичних видань Жизнь животных ми дізнаємося про систематику тварин, спосіб життя, розвиток та розмноження окремих представників комах ряду Перетинчастокрилі.

У навчальному посібнику Ковальчука Г. В. 'Зоологія з основами екології' подано матеріал з основ екології тварин з екологічним описом головних систематичних груп їх. Висвітлено питання філогенії, морфології, фізіології, етології, охорони комах, ролі у біоценозах та значення їх для людини [20].

Значну увагу вивченню та визначенню комах, які найпоширеніші на території України, приділили В. М. Єрмоленко та З. Ф. Ключко у посібнику 'Визначник комах'. У визначнику описано комах як корисних, так і шкідливих у сільському і лісовому господарствах, а також комарів-паразитів та переносників збудників хвороб свійських тварин і людини.

“Географія Рівненської області” Коротуна І. М. та “Природа Ровенськой области” Геренчука К. И. допоможе нам дізнатися про фізико-географічне положення, природу, населення, господарство та екологію Рівненської області [21].

Про природоохоронні об'єкти Рівненської області розповідає Т. Л. Андрієнко в книзі 'Край лісів та імлистих боліт', описує райони, які потребують охорони, та комах, занесених до Червоної книги України, що зустрічаються на даній території [3].

Вивченням біології бджіл займалась велика кількість вчених. Вивченням складу сім'ї, організацією любительської пасіки займалась Н.А. Тихомирова. В своїй книзі “Настольная книга пчеловода” вона дає рекомендації по організації пасіки, виготовленню і ремонту інвентарю пасічника, створенню харчової бази і її ефективному використанню, контролю і обліку виробничо-господарської діяльності на пасіці. Приведені також відомості про біологію бджіл і їх інстинктів, висвітлені питання, утримання, розведення бджолиних сімей і зміцнення їх племінних якостей.

Про значення комах у природі та житті людини, про засоби боротьби зі шкідливими комахами та про загальну характеристику ряду Перетинчастокрилі можна знайти у довіднику для абітурієнтів під назвою “Біологія” О.А. Біди, С.І. Дерія, Л.М. Ілюхи та ін. [6].

Т.Д. Соломаха у журналі “Пасіка” №8, 2003 рік описує типи медозбірних угідь України.

Питання про хвороби і шкідників бджіл і методи боротьби з ними можна знайти в книзі за редакцією А.С. Забоєнко “Современная енциклопедия пчеловода” . В даній книзі зібрані також цікаві дані про багатовікову історію розвитку бджільництва. Приділяється велика увага технології виробництва виготовлення різних продуктів бджільництва і їх використання. Також досить велику увагу на продукти бджільництва і їх роль звертають П.І. Філіппов і В.П. Філіппова “Мед и другие продукты пчеловодства в питании и медицыне”. В книзі охарактеризовані такі продукти як мед, дана його класифікація, віск, прополіс, маткове молоко, бджолина отрута та інші продукти і їх роль для людини і застосування у медицині.

Автори Л.І. Бондарчук, Т.Д.Соломаха та інші описують найвідоміші медоноси,які зустрічаються у природній і культурній флорі різнх зон України. Наведено морфологічний опис рослин, їх екологію, поширення, практичне використання у бджільництві та інших галузях (зокрема в медицині, зеленому будівництві, харчовій та інших промисловостях). Природні ентомофільні рослини обєднано в групи лісових, лучних, степових, болотних та інших медоносів.

1.2 Фізико-географічна характеристика Костопільського району

Геоморфологи поділяють Рівненську область на три частини: Полісся, Волинське лесове плато та Мале Полісся. Умовна лінія через Рівне - Клевань - Оржів - Олександрію - Тучин - Великі Межиріччі відділяє Поліську низовину від Волинського лесового плато з висотами 220-250 м над рівнем моря. З південного сходу до пасма прилягає Сарненська акумулятивна рівнина. Вона значною мірою знаходиться в межах прадолини Стир-Словечна, якою колись стікали льодовикові води. Піщані горби, ланцюги невисоких гір, дюни утворюють своєрідний рельєф. На півдні Сарненська рівнина переходить у Костопільську денудаційну рівнину, що підступає до Волинського лесового плато. Для неї характерне близьке залягання крейди. Своєрідності цій території надають виходи базальтів уздовж лінії Берестовець - Злазне - Великий Стидин.

Клімат на території Костопільського району помірно-континетальний: м'яка зима з частими відлигами, тепле, нерідко дощове літо з середньорічною кількістю опадів - 600-700 мм. Зима настає наприкінці листопада, а стійкий сніговий покрив утворюється в останні дні грудня-першу декаду січня. Для березня - початку весни ще характерна примхлива, нестійка погода, зате квітень дарує звичайно теплі сонячні дні. Літо, що приходить наприкінці травня, триває до вересня. Це період найвищих температур повітря й ґрунту, найбільших опадів, буяння трав, дозрівання врожаю. На початку вересня встановлюється ясна, прохолодна ранньоосіння погода, природа готується до зимового спокою [8].

Ґрунтовий покрив Костопільського району неоднорідний. Найпоширеніші дерново-підзолисті, опідзолені чорноземи, дернові, торфові та торфово-болотні ґрунти. Дерново-підзолисті ґрунти характерні для району, вони малородючі, бідні на поживні елементи, утворились під лісовою рослинністю на воднольодовикових відкладах. На лесах Волинського плато сформувались світло-сірі ґрунти та опідзолені чорноземи; вони досить родючі, тому майже всі розорані.

Серед торфів переважають низинні (85 %), менш поширені перехідні (10-12 %), ще менш - верхові (3-5 %). Низинні торфи на Поліссі мають кислу реакцію, а в південних районах - лужну.

У Костопільському районі слабо водопроникні ґрунтоутворюючі або підстилаючі породи та значна атмосферна зволоженість сприяють заболоченню території району, особливо в її поліській частині.

Головну роль у формуванні ґрунтового покриву відіграють дерново-підзолисті ґрунти, що займають 70 % площі. Їх утворенню сприяє безкарбонатність материнських порід, кліматичні особливості поліського регіону й переважання в рослинному покриві лісів. Серед дерново-підзолистих ґрунтів найбільш розповсюджені дерново-слабопідзолисті та дерново-середньопідзолисті. Перші розвинуті, головним чином, на річкових терасах. Широкою смугою вони тягнуться на північ уздовж Прип'яті. Зустрічаються також і на зандрових рівнинах. Ґрунтоутворюючими породами слабопідзолистих ґрунтів слугують алювіальні та флювіогляціальні відклади піщаного й піщано-глинистого механічного складу. Морфологічні ознаки генетичних горизонтів цих ґрунтів виражені слабо. Вони характеризуються незначною потужністю гумусового горизонту, що становить 12-18 см, і невисоким вмістом гумусу (всього 0,5-1,3%). Володіючи слабкою водоутримуючою здатністю, ці ґрунти швидко пропускають атмосферні опади, які вимивають поживні речовини. У зв'язку з цим такі ґрунти характеризуються низькою родючістю й зайняті в основному сосновими лісами.

Дерново-середньопідзолисті ґрунти розвинуті переважно на водорозділах, складених супіщаними водно-льодовиковими відкладами. Вони характеризуються більш-менш чіткою диференціацією профілю на окремі горизонти. Ці ґрунти слабо структуровані, суцільних масивів не утворюють і володіють дещо кращими водно-фізичними властивостями та більш високою родючістю, ніж слабопідзолисті. На таких ґрунтах зростають дубово-соснові, а на більш багатих - широколистяні ліси.

Дерново-підзолисто-глеєві ґрунти зустрічаються там, де рівень ґрунтових вод знаходиться близько до поверхні, тобто на понижених ділянках рівнини, що мають водостійкий шар. Вони, як правило, зайняті луками. На таких ґрунтах поступово накопичується торф'янистий горизонт, що веде до перетворення їх у болотні.

Болотні ґрунти займають значні площі, покриваючи в окремих частинах до 16 % території. Такі ґрунти в основному представлені в межах сучасних і реліктових річкових долин, а також на водороздільних пониженнях. Болотні ґрунти представлені в основному торфово-болотними різновидами та торфами. В природному стані вони мало придатні для використання в сільському господарстві. Це стало причиною для проведення широкомасштабних осушувальних меліорацій [11].

1.3 Загальна характеристика ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera)

Комахи -- найчисленніші на нашій планеті живі істоти. За сучасними оцінками, кількість видів комах перевищує один мільйон, що становить 70 % усіх видів тварин, поширених на Землі. Процес відкриття нових видів комах триває. Вони опанували всі середовища існування: вони живуть у ґрунті (на глибині до 12 м), на поверхні ґрунту серед рослин, у прісних водоймах. Комахи багатьох видів уміють літати. Ці тварини поширені у найрізноманітніших куточках планети -- від спекотних пустель до тропічних лісів, від гірських вершин, де лежать віковічні сніги, до глибоких печер.

Комах, що живуть великими родинами, називають соціальними. Членів родини соціальних комах поділяють на дві групи: самців і самок, які виконують функцію розмноження, і робітників, що не беруть участі в розмноженні, а спільно виконують усі роботи з підтримки життя родини й охороняють особин першої групи.

Медоносна бджола (Apis mellifera), джмелі (Bombus), мурашки (Formicidae), оси (Vespidae), їздці (Ichneumonidae), пильщики-аргіди (Argidae) -- це Перетинчастокрилі (Hymenoptera), які в дорослому стані мають по дві пари перетинчастих крил (звідси й назва ряду). Серед них є й безкрилі комахи, наприклад робочі мурашки. До ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera) належить близько 300 000 видів.

Найрозвиненіші перетинчастокрилі -- жалкі комахи: оси, бджоли, мурашки. Всі вони дбають про своє потомство.

Родина Пильщики-аргіди (Argidae) -- пильщики, особливо самки мають яйцеклад, схожий на пилку. Ним ці комахи розтинають тканини рослин, щоб відкласти яйця в зроблені надрізи. Личинки пильщиків нагадують гусінь метеликів і називаються несправжніми гусеницями. Але на відміну від гусениць, у яких є 2-5 пар несправжніх ніжок, вони мають їх 6-8 пар. Личинки пильщиків живляться в основному листками рослин. Деякі з них відомі як злісні шкідники дерев та кущів. Наприклад, личинки хвойних пильщиків іноді зовсім об'їдають хвою.

Родина Оси (Vespidae) -- соціальні й одиночні комахи. Вони вигодовують личинок тваринною їжею, яку добувають, паралізуючи своїх жертв за допомогою жала. Дорослі оси живляться нектаром рослин або виділеннями попелиць. Гнізда вони будують зі своєрідного напівфабрикату паперу: щелепами відгризають маленькі волоконця деревини, зволожують їх слиною й перетирають.

Життєвий цикл лісової оси (Vespa silvestris) починається навесні, коли зі сховища вилітає самка. У зручному місці вона влаштовує гніздо, що звисає зі стелі сховища і складається з кількох комірок. У кожну комірку самка відкладає по яйцю, з якого з'являється личинка. Самка вигодовує личинок пережованими комахами. Вона приносить їм їжу, неначе пташка, що годує пташенят. Личинки заляльковуються, а після стадії лялечки перетворюються на робочих комах. Тепер вони самі влаштовують гнізда та дбають про нових личинок. Крім того, робітники годують самку, єдиний обов'язок якої -- відкладати яйця. Робітники -- теж самки, але вони не беруть участі в процесі розмноження. Зовні самки-робітники не відрізняються від самки-цариці і після її загибелі здатні самі відкладати яйця. Протягом літа кількість особин у гнізді зростає, родина збільшується. Наприкінці літа з яєць з'являються не робітники, а повноцінні самки й самці, що паруються. Потім самці вмирають, а самки ховаються до весни. З настанням зими в гнізді «розігрується справжня трагедія»: стара самка і робітники вбивають усіх личинок та лялечок, що не встигли розвинутися, а далі й самі вмираютьм[15].

Рід Шершень (Vespa crobro) -- це великі оси, які надзвичайно боляче жалять. Своє гніздо вони влаштовують у дуплах дерев. Як будівельний матеріал для гнізда використовують не деревину, а кору гілок молодих беріз. Личинок вигодовують комахами, у тому числі й медоносними бджолами.

Родина Справжні бджоли (Apidae) -- Медоносна бджола (Apis mellifera) - один з небагатьох видів комах, яких людина одомашнила. Бджолина родина складається з матки (цариці), робітників (недорозвинених самок, які, на відміну від ос, не здатні до розмноження) і самців-трутнів. Після спарювання трутнів не пускають у вулики, тому вони гинуть або бджоли-робітники їх вбивають. Личинки бджіл розвиваються у воскових комірках, з яких бджоли вибудовують спеціальні ряди -- стільники.

Молоді бджоли-робітники виконують різноманітну роботу: чистять комірки стільників, вигодовують личинок, матку, будують стільники, а потім починають збирати пилок та нектар з квіток.

У нові місця бджоли переселяються родинами, що називаються роями і складаються з матки і робітників.

Матка - єдина самка, яка відтворює потомство в сім'ї бджіл. За сезон від неї можна одержати до 150 - 200 тис. потомків. Із внутрішніх органів у неї найбільш розвинена статева система. Якщо паруванню перешкодили якісь причини протягом місяця, то потім здатність до цього акту втрачається. Тоді самка залишається неплідною й починає відкладати незапліднені яйця, з яких виводяться трутні. У сім'ї без матки бджоли непокояться (під час огляду шумлять), послаблюють льотну активність, особливо збирання пилку. Бджоли-сироти погано захищають своє гніздо. Якщо сім'я не може вивести собі матку після осиротіння вона загине.

Трутні - чоловічі особини, яких виводиться в кожній сім'ї різна кількість. Вони добре помітні серед бджіл завдяки більшим розмірам тіла. Довжина їх становить 15-17мм, маса тіла залежно від умов виховання - 196-256 мг. Вони потрібні для парування матки. Статевої зрілості самці досягають через 10-12 днів після виходу з комірки. Кожна тисяча трутнів потребує на розвиток і годівлю до кінця життя близько 7кг меду. Тому кількість самців у сім'ях потрібно регулювати, обмежуючи виведення зайвих.

Робочі бджоли - жіночі особини сім'ї, в складі якої їх буває одночасно до 80-100 тис. Довжина тіла робочої бджоли 12-14мм, маса 85-110мг. В 1кг міститься в середньому 10-12 тис. особин. Вони пристосувались виконувати різноманітні функції, втративши здатність до відтворення потомства. Відкладення ними яєць спостерігають тільки тоді, коли бджолина сім'я не може вивести матку, і їй загрожує загибель. У робочих особин порівняно з маткою удвоє довший хоботок, виникли восковидільні залози, добре розвинулася, підглоткова залоза, на гомілках третьої пари ніг з'явилися кошички для пилку. У перші 2-3 тижні життя бджоли виконують внутрішньо вуликові роботи: чистять комірки стільників, обігрівають розплід, годують личинок. Потім у вулику вони виготовляють мед із нектару, будують стільники, вентилюють і охороняють гніздо. Молоді бджоли, починаючи з 5-7 дня, здійснюють нетривалі вильоти опівдні. Поступово у них виробляється рефлекс на місце, куди вони потім безпомилково повертаються [19].

Рід Джмелі (Bombidae) включає комах більших за розмірами, ніж бджоли. Тіло їх густо вкрите волосками. Перезимувавши матки навесні будують гніздо в землі: спочатку роблять усього кілька комірок, в одну з яких відкладають яйця, інші - для запасу корму із меду і перги. Коли зявляються личинки, матка розширює комірку. Із першого приплоду, вигодованого маткою, розвиваються лише робочі джмелі. Вони ремонтують і розширюють гніздо, запасають корм, доглядають личинок. Матка гнізда більше не залишає і відкладає яйця (у джмелиному гнізді їх буває від 100 до 500). Під осінь виводяться молоді самці і самки. Після запліднення трутні гинуть, а молоді самки ховаються під опале листя, у нірки, де й перезимовують. Восени гинуть і всі робочі джмелі. Отже, на відміну від бджіл, джмелина сімя існує лише один рік. Велику роль відіграють джмелі у запиленні конюшини, урожайність насіння якої при цьому зростає на 70. Особливе значення їх - і в запиленні інших рослин при пристосуванні сільського господарства на північ.

Джмелі - холодостійкі комахи, добре пристосовані до життя в суворих умовах півночі де інших запилювачів або взагалі немає, або ж вони літають протягом короткого часу. Оскільки температура тіла джмелів становить +40⁰, С і може перевищувати температуру навколишнього середовища на 20-30⁰С, тому - тіло джмелів нагрівається завдяки роботі грудних м'язів. У гнізді джмелів температура висока - до + 30⁰ - +35⁰С. Коли вона починає падати, джмелі виселено гудуть - швидко скорочують м'язи грудей. В Рівненській області поширені Джміль польовий (Bombus agrorum), Джміль садовий (Bombus hortorum) та інші [25].

Родина Мурашки ( Formicidae) об'єднує здебільшого комах, які живуть у мурашниках або риють у грунті глибокі розгалужені ходи.

Коли йдеться про суспільних комах, то насамперед на думку спадають мурашки. Це про їхнє громадське життя задумувалися філософи, намагаючись знайти аналогії з людським життям. Хоча життя зовсім інше, у ньому також не усе зрозуміле, як і в житті мурашиної родини.

У ряді Перетинчастокрилі (Hymenoptera) мурашки виділені у самостійну родину Мурашки (Formicidae). Значення мурашок у природі величезне. Вони є основними хижаками серед безхребетних. Більшість мурашок будують гнізда у землі, і складні, переплетені ходи досягають глибини декількох метрів, поліпшуючи структуру грунту. Шар гумусу, особливо на піщаних грунтах, біля мурашника у 2-3 рази більший, ніж за його межами.

Голова мурашки може бути круглої, квадратної, серцеподібної форм. На ній розташовані очі і прікріплена пара вусиків. Груди складаються з трьох з'єднаних члеників, до них прикріплено три пари ніжок. Кожна ніжка закінчується 5-члениковою лапкою. Найбільш довгоногі мурашки бігають дуже швидко.

Черевце прикріплюється до грудей одним або двома недорозвиненими члениками, що утворюють стеблинку. Стеблинка обумовлює рухливе і гнучке приєднання черевця до грудей. На кінці черевця знаходяться отруйні залози, що пов'язані з жалом.

Мурашки бувають найрізноманітнішого забарвлення - чорного, чорно-червоного, темно-бурого, рудого, жовтого та ін.

Для усіх мурашок характерний чіткий кастовий поліморфізм. Самки і самці крилаті, хоча після шлюбного періоду вони відкидають крила. Робочі мурашки постійно безкрилі. Робітники значно менші за самок. У деяких видів є ще й солдати.

Родина Мурашки (Formicidae) -- переважно хижаки, що нападають на дрібних тварин. Проте трапляються й такі, що живляться виділеннями попелиць, нектаром квітів, грибами та насінням рослин. Живуть у гніздах (мурашниках) великими родинами. Родина Мурашок (Formicidae) складається з самки - цариці, недорозвинених самок-робітників і самців, котрі гинуть після періоду розмноження. Кожна мурашина родина походить від однієї цариці. Цариця відкладає безліч яєць, з яких з'являються мурашки-робітники. Вони обслуговують царицю, добувають їжу, охороняють її, будують і захищають гніздо, доглядають личинок і лялечок. Доти, доки не з'являться перші робітники, цариця беззахисна, тому чимало самок гине, не встигаючи залишити потомства. Внаслідок цього деякі види мурашок виробили захисну реакцію, що дістала назву соціальний паразитизм. До таких хитрих пристосуванців належить Руда лісова мурашка (Formicia rufa) -- звичайний вид наших лісів. Самка після запліднення забирається в мурашник, вбиває царицю і починає використовувати чужих робітників, поки не з'являться власні. Але найцікавішим у суспільному житті мурашок є «рабовласництво», коли мурашки одного виду учиняють напади на гніздо мурашок іншого виду, крадуть їхніх лялечок, а робітників, що виходять з них, використовують як «рабів» [27].

Родина Їздці-іхневмоїди (Ichneumonidae) за допомогою довгого яйцеклада відкладають яйця (до 1000 штук) переважно в живі личинки лускокрилих, клопів, жуків. У фазі імаго потребують додаткового живлення нектаром квітів. Різні види їздців-апантелесів (apanteles glomeratus) паразитують у тілі гусениць комах-шкідників: білана капустяного, білана жилкуватого, непарного шовкопряда, зернової совки та інших. Це паразитичні перетинчастокрилі. Самка їздця відшукує жертву, сідає на неї, мов вершник (звідси й така їхня назва), і відкладає в неї свої яйця. Личинки, вийшовши з яєць, зсередини з'їдають свою жертву. Більшість їздців -- паразити комах, але бувають і паразити павуків, кліщів. Деяких з їздців розводять у лабораторіях і випускають на поля, у сади для боротьби зі шкідниками. Наприклад, трихограми завбільшки 1 мм знищують білана капустяного ще в зародку, бо паразитують у його яйцях.

Екологія комах ряду Перетинчастокрилі. Перенесення пилку і перехресне запилення квіткових рослин - одна з найдавніших функцій комах у природі. Комахи регулярно відвідують квіти рослин, живлячись пилком і нектаром, перелітаючи після цього на інші квіти одного виду, комахи переносять пилок, який потрапляє на рильце зав'язі, таким чином відбувається перехресне запилення. Успішному і перехресному запиленню сприяє ряд факторів: одночасне цвітіння особин даного виду рослин, утворення у рослин спеціальних засобів для приваблення комах-запилювачів, утворення у комах спеціальних засобів для збирання пилку та здатність до формування умовних рефлексів.

Одночасне цвітіння рослин одного виду збільшує шанси відвідування комах-запилювачів багатьох квітів одного виду. Утворення спеціальних адаптацій для приваблення і прийому комах-запилювачів становить характерну ознаку ентомофільних рослин. Ентомофілія у рослин виявляється по-різному - це яскраве забарвлення, аромат, що виділяється квіткою, та її будова.

Перше місце на основі літературних даних і наших спостережень серед запилювачів належить джмелям (Bombus). Вони регулярно відвідують квіти тирличів і запилюють їх завдяки довшому, ніж у бджіл, хоботку. Крім цього, представники родини Справжні бджоли (Apidae), яка охоплює бджіл і джмелів, на відміну від інших комах нашої фауни відвідують квіти рослин не тільки для власного харчування нектаром (як, наприклад, двокрилі), але й для збору та переносу пилку, і тільки родина Справжні бджоли (Apidae) вимушені в кожен виліт відвідувати безліч квітів, відповідно проводячи запилення.

Комахи як складова частина біогеоценозів суходолу та водоймищ зазнають впливу різноманітних факторів навколишнього середовища у свою чергу впливаючи на нього [23].

Абіотичні фактори. У зв'язку з тим що комахи ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) - пойкілометричні тварини, їх поведінка, життєдіяльність, тривалість розвитку, а також популяційна динаміка часто визначаються температурними умовами середовища, що набувають значення головного екологічного фактора. Активна життєдіяльність комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) можлива лише у межах певного діапазону температури - від +10⁰С до +45⁰С. Поза цією температурною зоною активності комажи впадають у стан або холодового, або теплового заціпеніння, з якого вони можуть вийти при поверненні температури в межі зони активності. Проте сильне підвищення чи зниження температури може спричинити загибель комах. Окремі види здатні витримувати значні зниження або підвищення температури. Наприклад, личинки їздців активні при 0⁰С.

Комахи чутливі до вмісту вологості в середовищі. Вологолюбні заселяють долини річок та інші зволожені місця, де відносна вологість повітря становить 80-100. Переважна більшість видів комах нашої фауни потребує помірної вологості.

Волога впливає на комах разом із температурою, тому сумісну дію цих факторів розглядають як гігротермічний режим.

Світло значною мірою впливає на фізичні й хімічні процеси в організмі комах з ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) на обмін речовин, поведінку, розвиток, розселення в біотопі.

У розвитку комах існує стан тимчасового фізіологічного спокою - діапауза. Вона характеризується різким зниженням обміну речовин та припиненням формотворних процесів. Діапауза виникла в процесі еволюції як одне із пристосувань до перенесення несприятливих умов навколишнього середовища взимку, а в посушливому кліматі - улітку. Діапауза перебуває під контролем тих факторів середовища, які мають правильну сезонну періодичність. Таким є довжина світлового дня (фотоперіод), температура і вологість повітря, біохімічний стан рослин. Серед цих факторів вирішальне значення має фотоперіод - астрономічно точний сигналізатор про наступну зміну життєвих умов.

Для комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) характерний добовий ритм активності, вони активні в день.

Вітер як фактор середовища впливає на розселення комах. Вертикальні повітряні потоки піднімають комах на висоту до 1-2 тис. м.

Біотичні фактори. Живлення - вирішальний фактор зміни чисельності популяції виду. Ним зумовлюють плодючість і виживання потомства.

У процесі еволюції в комах з'явився ряд пристосувань до виживання: захисне та застережливе забарвлення, здатність виділяти отруйні речовини, мімікрія та інші. Завдяки захисному забарвленню лише десяту частину комах, що населяють біотопи можна помітити. Застережливе забарвлення властиве здебільшого неїстівним комахам.

Мурашки знищують велику кількість шкідників лісу - гусениць пядунів, листовійок, личинок пильщиків та інші. Підраховано, що сім'я одного мурашника знищує за добу 10-30 тис. комах, з яких 80 - шкідники. У радіусі 40 м лісонасаджень мурашки знищують майже всіх шкідників. Якщо на 1 га лісонасаджень є 4 - 5 мурашників, то вони повністю знищують шкідників. Мурашка важить лише 5 мг, а тягне жука масою 50 мг.

Деякі перетинчастокрилі паразитують на шкідливих комахах у період розвитку. В яйцях інших комах (різні види совок, плодожерка яблунева, лучний метелик) відбувається розвиток личинок трихограми. Теленомуси паразитують на яйцях клопа-черепашки. Їздів за допомгою довгого яйцеклада відкладають яйця в живі личинки лускокрилих, жуків, клопів.

В Україні функціонують біолабораторії та біофабрики з розведення їздця трихограми, яку використовують для боротьби зі шкідливими метеликами (совками, лучним метеликом, яблуневою плодожеркою, листовійками, тощо).

Антропогенні фактори. Комахи мають велике значення у житті людини. Такі комахи як, бджоли, мурашки - постачають лікарську сировину. У медицині використовують бджолиний клей-прополіс, бджолину отруту, «молочко», з якого виготовляють лікарський препарат «Апілак».

Прокладаючи в грунті численні ходи, комахи родини Мурашки (Formicidae) сприяють його аерації, проникненню вологи. Близько 80 % квіткових рослин запилюються комахами. Деякі рослини зовсім не можуть розмножуватися без спеціальних запилювачів.

Діяльність людини (освоєння під сільськогосподарські культури степів та інших цілинних земель, вирубка і викорчування лісів, осушення боліт, зрошення земель, випасання худоби, технічне і побутове забруднення довкілля та ін.) впливає на склад ентомофауни та чисельність комах. Одні види при цьому витісняють і зникають інші навпаки інтенсивно розмножуються [20].

1.4 Анатомо-морфлогічні особливості комах досліджуваної території

Зовнішня будова. Тіло комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) з хітинізованим покривами, розділене на три відділи: голову, груди та черевце.

Голова представників ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera) являє собою хітинову тверду коробку, на якій розміщені три простих і два складних ока, вусики і ротовий апарат.

Кожне складне око має велику кількість маленьких фасеток, яких у робочої бджоли 4-6 тис. у трутнів 7-10 тис. у матки 3-4 тис. Кожна фасетка сприймає зображення не всього предмета а лише окремі його частини. Всі частини в мозку зливаються в одну, завдяки чому вони бачать весь предмет в цілому і на далекій відстані. Прості очі розміщені на тімячку служать при роботі і на квітках рослин.

Тіло утворюється з шести сегментів, що повністю зливаються у дорослої комахи. Перший і третій сегменти не мають придатків, другий несе пару вусиків (антен); на четвертому, п'ятому та шостому сегментах розвиваються парні частини ротового апарату -- верхні щелепи (мандибули), нижні щелепи (максили) і нижня губа. Вусики за будовою і розміром дуже варіюють і є важливою систематичною ознакою. Вони можуть мати ниткоподібну, пластинчасту, булавоподібну та інші форми. Розвиток і форма щелеп і нижньої губи залежать від характеру живлення. Вусиками комахи розпізнаютьзапахи концентрацію вуглекислого газу і вологість повітря. Кінчики вусиків дуже чутливі до подразнення.

Ротовий апарат складається з верхніх і нижніх щелеп і губ. Нижня щелепа і губа утворюють хоботок за допомогою якого комахи всмоктують рідку їжу і воду. Верхніми щелепами деякі комахи користуються при поїданні пилку. Тип ротового апарату гризучо-лижучий, який притаманний родинам Справжні Бджоли (Apidae), Складчастокрилі Оси (Vespidae).

Груди складаються з трьох сегментів, які несуть три пари членистих кінцівок.

У комах до другого і третього сегментів грудей прикріплюються органи польоту -- крила. Вони утворюються як вирости покривного епітелію і зміцнюються жилками. Крила приводяться в рух літальними м'язами, що займають значний обсяг грудного відділу.

Черевце утворене різною кількістю сегментів (не більше дванадцяти). Сегменти черевця з'єднані між собою тоненькою хітиновою щіточкою, причому кожен сегмент накладається один на одного.

В черевці знаходяться основні внутрішні органи комах: органи травного тракту, розмноження, дихання, кровообігу і видільної системи. У внутрішній будові черевця особливу увагу приділяють восковим залозам. Тут слід відмітити і жало. Воскові залози краще всього розвинені у бджіл. У трутнів і маток воскових залоз немає.

На кінчику черевця розміщений жалкий апарат. Він має дуже складну будову. Колюча його частина називається стилет. Він має 8-10 зубців, які направлені так, що не дозволяють жалу вийти з тіла теплокровної особини. Жало відривається від черевця разом з отруйною залозою нервами і м'язами і деякий час продовжує заглиблюватись в рану. Жало - це є орган захисту бджіл, джмелів, ос. Коли бджола кусає іншу комаху жало при цьому вона не втрачає. Комаха що вжалила людину гине. Воно майже завжди позбавлене кінцівок [20].

Внутрішня будова. М'язова система комах значно диференційована. Кількість м'язових пучків досягає 1,5-2 тис. внаслідок чого комахи розвивають значну м'язову cилу. Проміжки між внутрішніми органами у комах виповнені жировим тілом, яке є запасом поживних речовин та поглиначем продуктів обміну. У деяких комах у жировому тілі містяться органічні речовини люциферин та люцифераза, під час сполучення яких при наявності кисню спостерігається біолюмінесцентне свічення.

Травна система. Ротова порожнина веде до стравоходу й далі до шлунка. Залозисті клітини кишечника виробляють травні ферменти, склад яких визначається характером їжі комахи. Травна система починається ротовою порожниною, в яку входять протоки слинних залоз. Травна частина складається з 3 відділів: передньої, середньої і задньої кишки; довжина і об'єм його залежать від роду їжі та її поживності. В середній кишці відувається перетравлення і поглинання їжі і корисних речовин. Почергове скорочення м'язів - поздовжніх, косих і поперечних, забезпечує переміщення і проходження їжі. Залишки неперетравленої їжі попадають в задню кишку, стінки якої здатні сильно розтягуватися, що дуже важливо під час зимівлі комах. Задня кишка в перетравленні їжі участі не приймає. До переднього відділу кишечнику прилягають чотирипарні залози верхньощелепна глоткова задньоголовна і грудна.

Кровоносна система. Кровоносна система незамкнена. Безбарвна гемолімфа, яка циркулює в порожнині тіла комах з ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera), слугує для транспортування поживних речовин, продуктів обміну, гормонів. Рух гемолімфи забезпечується скороченнями спинної судини -- серця. Гемолімфа також звільняє організм комах від продуктів обміну речовин які вловлюються органами виділення. В гемолімфі постійно містяться розчинні гази - небагато кисню і досить багато вуглекислого газу який виділяється через органи дихання і шкіру.

Залишки жиру цукру білку здатні відкладатись у жировій тканині. При недостатньому харчуванні поживні речовини жирового тіла переходять у розчинений стан і знову повертаються у гемолімфу яка забезпечує безперервну роботу всіх клітин і органів тіла комах.

Дихальна система. Дихальна система представлена добре розвиненою мережею повітроносних трубок -- трахей. Трахеї відкриваються на поверхню тіла невеличкими отворами -- дихальцями. Через дихальці і короткі трахейні трубки повітря потрапляє в першочергово розвинені трахейні повітряні мішки, що розміщені в черевці грудяхі голові. Повітряні мішки завдяки дихальним мязам зільшуються при акті вдиху і зменшується при акті видиху. Повітря із трахей потрапляє в трахеоли а потім в клітини тканин внаслідок прцесу дифузії.

Видільна система. Видільна система утворена мальпігієвими судинами -- тонкими трубкоподібними виростами кишечника. Їхні вільні кінці лежать у порожнині тіла. Розчинні продукти обміну поглинаються клітинами стінок мальпігієвих судин і просвітами проходять у кишку. Пристосуванням для акумуляції води у комах є жирове тіло. Внаслідок окиснення жирової тканини виділяється велика кількість води.

Продукти розпаду білка, залишки солей і інші зайві шкідливі речовини потрапляють в гемолімфу і виділяються із організму за допомогою мальпігієвих судин, які у вигляді тоненьких трубочок знаходяться на черевці. Один кінець кожної трубочки, а їх число коливається від 80-150, виходить в кишечник там, де починається тонка частина задньої кишки; інший, замкнутий кінець, омивається гемолімфою, забирає з неї всі зайві речовини. Із заднього відділу кишечнику вони разом з коловими масами виводяться на зовні.

Крім того, значна частина зайвих для організму продуктів обміну скупчуються в окремих клітинах жирового тіла.

Нервова система. Відмінності нервової системи комах пов'язані з укрупненням надглоткового нервового вузла (його нерідко називають головним мозком), зменшенням кількості та укрупненням вузлів черевного нервового ланцюжка. Більш складна будова нервової системи зумовлює складні форми їхньої поведінки. Велику роль у поведінці комах, особливо суспільних, відіграють також умовні рефлекси. Вирушаючи за здобиччю, ці комахи здатні запам'ятовувати місцезнаходження джерела їжі, дорогу до нього й назад, до гнізда [15].

Нервова система побудована за принципом черевного нервового ланцюжка. Головний мозок досягає великого розвитку, особливо у суспільних комах: родин Справжні Бджоли (Apidae) і Мурашки (Formicidae). Нервова система побудована за типом нервового ланцюжка; центральна нервова система включає мозковий ганглій (головний мозок), підглотковий ганглій, сегментарні ганглії черевного ланцюжка.

Вегетативна нервова система обєднує і регулює роботу внутрішніх органів і тісно повязана з центральною нервовою системою.

Органи чуття. Органи чуття комах -- найскладніші та найрізноманітніші, що пов'язано із загальним високим рівнем організації і складною поведінкою комах. Фасеткові очі комах розташовані на першому сегменті голови. Нерідко є ще декілька простих очок (наприклад, бджоли медоносної (Apis mellifera). Багато видів мають гарний зір. Так, комахи родини Справжні бджоли (Apidae) можуть розрізняти форму предметів і деякі кольори (червоний, жовтий, зелений, синьо-фіолетовий, ультрафіолетовий). На відміну від людських, очі бджіл чутливі до поляризованого світла. Усі комахи з ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) здатні сприймати коливання температури. Терморецептори локалізовані у них в особливих волосках на члениках ніг. У представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) розвинені органи слуху, утворені волосками на ногах і черевці. Дуже добре розвинені органи хімічного чуття і нюху. Комахи чутливі до рівня вологості повітря та магнітних полів. Родина Мурашки (Formicidae) червоний колір сприймають як пітьму, але здатні бачити в ультрафіолетовому світлі, при яому воно, імовірно, має для них якесь забарвлення, про яке людина не має уявлення. Серед мурашок є і зовім сліпі види.

Органи нюху. Більшість запахів комахи розрізняють з такою ж чутливістю, як і людина. Порівняно добре вони розрізняють і сумші ароматів. Запах бджолиної отрути діє на інших комах як великий подразник. Органи нюху у комах знаходяться у вусиках, поверхня яких вистелена великою кількістю пор. Родина Мурашки (Formicidae) здатні сприймати різні найтонші запахи, незбагненні для нас.

Смак. Органи смаку у представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) знаходяться на вусиках і ніжках, а також біля основи язика. Смакові рецептори містяться на ротових частинах і на лапках. Вусиками комахи сприймають вміст цукру набагато краще, ніж рецепторами ротових придатків. Крім солодкого смаку вони розрізняють також кислий, гіркий і солоний.

Слух. Довгий час учені сперечались над тим, де у бджіл, з ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera), знаходяться органи слуху. Для сприйняття звуків у бджіл є особливі органи, що розміщені на ногах і на вусмках. Можливо нервові клитини, що передаютьзвукові коливання, знаходяться також під чутливими волосками на тілі. На думку вчених родина Справжні Бджоли (Apidae) особливо добре чують дзвін метану. Велику роль органи слуху відіграють також при польоті бджіл. Анатомічні дослідження родини Мурашок (Formicidae) показали, що спеціальних органів слуху в них немає. Вони, очевидно, сприймають коливання субстрату, особливо в діапазоні низьких частот і ультразвуку.

Інші органи чуття. Комахи володіють добре розвиненим “відчуттям” часу. Вни прилітають до квітучих рослин лише утому випадку, коли можуть отримати нектар і пилок. Відчуття часу не залежить від руху сонця, атмосферних умов і географічних широт. Проміжок часу комахи відчувають тоді, коли він становить не менше ніж дві години. Бджола медоносна (Apis mellifera) реагує також на магнітне поле Землі. Вони також відчувають температуру. Це має велике значення для підтримання температури в гнізді (наприклад для росту молодих бджіл необхідна температура +34⁰-+36⁰ С).

Статева система та розвиток. Майже всі комахи роздільностатеві. Чоловічі статеві органи представлені парними сім'яниками, сім'явивідними протоками і копулятивним органом, а жіночі - двома яєчниками та жіночими статевими шляхами У багатьох видів добре виражений статевий диморфізм: самці та самиці відрізняються за розмірами, забарвленням, розвитком крил, будовою ротового апарату. Сперматозоїди виводяться в навколишнє середовище й вкриваються захисною оболонкою, що запобігає їхньому висиханню. Самиця підбирає їх за допомогою статевих придатків. Часто зустрічається внутрішнє запліднення, коли сім'яна рідина вводиться безпосередньо в статеві шляхи самиці.

У комах ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera) у життєвому циклі присутня личинка -- їм властивий розвиток із перетворенням. У разі розвитку з неповним перетворенням личинка веде такий самий спосіб життя, як і доросла особина -- імаго. У разі розвитку з повним перетворенням личинка виходить з яйця на ранніх етапах розвитку. На стадії лялечки відбувається руйнування личинкових органів і формування органів імаго. Ріст комах супроводжується линянням. Доросла комаха не линяє.

Розмноження. Статеві органи самок комах представлені парою яєчників. Від кожного яєчника відходить по одному яйцепроводу. Яйцепроводи разом утворюють один загальний, яким запліднені яйця виводяться назовні. Органи розмноження самця -- це два сім'яники, що переходять у сім'япроводи, а ті, в свою чергу, -- в спеціальний сім'явивідний канал, який відкривається назовні [1,4].

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методика дослідження комах

перетинчастокрилий ряд комаха бджола

Відвідувачами квітів є представники багатьх класів комах. Більшість з них - запилювачі рослин, а деякі комахи, що мають на тілі довгі волоски, добре утримують пилок, тим самим сприяють перехресному запиленню рослин.

Деякі комахи харчуються пилком, а інші - всіма іншими частинами квітки. Для багатьох видів антофілів нектар є основною їжею. Багатьом представникам перетинчастокрилим нектар слугує додатковим харчуванням, що забезпечує дозрівання личинок і продовження їх життя.

Серед комах, що відіграють важливу роль в запиленні багатьох дикоростучих і культурних рослин, бджоли займають перше місце. Їх можна зустріти скрізь де є рослини, що цвітуть.

Багато видів бджіл пов'язані з певними рослинами, окремі групи яких в різних мікро умовах вегетують не одночасно і цвітіння рослин проходить в різні строки. Строки цвітіння кормових рослин визначають в період активної діяльності бджіл.

Крім вузьких олігофагів є велика кількість видів, що харчуються на квітах багатьох рослин. Переходячи з одного виду рослин на інший, по мірі початку їх цвітіння, ці комахи можуть бути активними доволі довгий час. Ентомофільні рослини можуть мати обмежене число запилювачів чіткот виділених видів, але більша частина рослин відвідується і запилюється багатьма видами бджіл. Крім бджіл запилювачами рослин є представники багатьох інших видів.

Досліди над запилювачами показали, що види антофільних комаз відрізняються різними строками появи і неоднаковим терміном літа. Різна активність цих комах і протягом доби,а також різний склад запилювачів на окремих видах рослин. Все це необхідно враховувати при виборі шляхів, способів і методів вивчення [29].

Літаючих комах, або тих, що сіли на рослини, виловлюють повітряним (ентомологічним) сачком. Для цього сачком швидко проводять над квіткою, де сидить комаха, або змахуючи ним проти комахи, що летить. Коли комаха спіймана, необхідно швидко повернути сачок так, щоб мішок ліг на обруч і комаха не могла вибратися з сачка. Потім, стиснувши вільною рукою сачок вище від того місця, де сидить комаха, обережно вводять у внутрішню частину мішка відкриту банку чи морилку, якою і виловлюють здобуту комаху, після чого морилку закривають спочатку пальцями, а потім корком.

Одним з найефективніших способів виловлювання комах з ряду Перетинчасттокрилі (Hymenoptera) є косіння. Для цьго користувалися спеціальним сачком. Такий сачок беруть у руку і просуваючись повільно, сильними помахами проводять по траві або невеликих кущах. Косити треба з права на ліво, тримаючи обвід сачка нахиленим під гострим кутом до рослинності. Помахи роблять отак, щоб сачок якнайглибше заходив у траву. Під час косіння необхідно стежити, щоб тінь людини не падала на те місце, де виловлюють комах. Тому рекомендується йти проти сонця, щоб тінь лежала ззаду.

Покосивши кілька разів, зупиняються, роблять у повітрі ще 4 -5 помахів сачком, щоб комахи осіли, швидко перехоплюють мішок лівою рукою нижче від обруча і закручують. Потім струшують комах на дно закрученої частини мішка, розв'язують трубку і прив'язують до неї морилку. Найкращий час для косіння - сонячні безвітряні дні. Після дощу, у вологу погоду а також вранці по росі косити небажано. Косити сачоком найкраще на луках і відкритих місцях. Це дає можливість протягом короткого часу зібрати велику кількість видів комах, серед яких будуть і запилювачі рослин. А також встановити співвідношення окремих груп; якщо облік проводити за допомогою косіння сачка, то можна підрахувати кількість комах на відповідне число проб сачка. Але користуючись цим методом не завжди можна встановити, чи всі запилювачі в момент косіння знаходились на рослині і чи є вони запилювачами тієї рослини, на якій проводиться дослід. В зв'язку з цим рекомендують зібрати комах-запилювачів з окремих квітів за допомогою невеликих сачків з марлі (діаметр кільця такого сачка дорівнює 12-15 см, довжина палки 30-50 см). З кожного виду рослин комах збирають в окрему морилку і роблять етикетку.

Ентомологічним зонтом ловіння проводили у лісі та плодовому саді. Зонт підводять під гілки дерев, потім різким ударом важкою палицею по стовбуру струшують гілки. Щоб не псувати кору дерева, кінець палиці треба обмотати ганчіркою. При ударах комахи зриваються з гілок і падають вниз, потрапляють у підставлений зонт, звідки їх і вибирають.

З окремих квітів, бджіл збирають також невеличким сачком, але їх можна ловити невеликою пробіркою. Ми пробіркою накривали комаху, брали лівою рукою квітку за квітконіжку і підштовхували бджолу в перевернуту пробірку, бджола падає на дно, пробірку закриваємо пробкою, а квітку залишаєм.

Дрібних запилювачів можна збирати за іншою методикою. Новицький (1956) рекомендує збирати за допомогою ексгаустера. Потім комах із сачка чи ексгаустера пересипають в спеціальний мішок, що підвішений до пояса. На місці заморений в мішку матеріал слід просіяти через два сита з комірками різного діаметру, для того, щоб відділити більші і кращі форми, все це кладуть в коробочку.

Для визначення інтенсивності відвідування комахами рослин в останній час більшість дослідників застосовують такий метод. На полі чи на дереві вибирають декілька (4-5) квітів з таким розрахунком, щоб всі вони були в полі зору. Протягом певного літнього часу (30-60 хв) слідкують за цими квітами і вираховують середню кількість запилювачів на одну рослину протягом години. Для полегшення обрахунку користуються спеціально виготовленими відмітками. Можна використовувати для цього різнокольорові палички, або інші помітки. Для кожного виду запилювачів произначається окрема помітка. Якщо під час підрахунку відмічена рослина відбувається будь-яким запилювачем, відповідну помітку відкладають в відповідне місце. В кінці спостереження підраховують відкладені помітки і вираховують скільки разів і які види комах відвідали дану рослину. Таким чином, можна отримати досить точні дані, а якщо такі підрахунки проводять в різний час і в різні періоди цвітіння рослин, можна встановити також хід польоту запилювачів.

Зібраних під час дослідження комах, а також при кількісних підрахунках комах заморюють індивідуально і зберігають на окремих шарах вати так, щоб вони не заважали один одному.

Частину зібраного матеріалу слід наколоти на ентомологічні булавки або розкладають на матрацики для того, щоб краще було визначити комах. Зверху комах викладених на матрацику, кладуть аркуш паперу, пишуть дату, час, місце збирання (пункт, район). Бажано також вказати на характер місцевості (біотопу), де зібрано комах [29].

2.2 Безпека життєдіяльності людини

При виконанні бакалаврської роботи ми зіткнулися з приладами та речовинами, що є шкідливими та загрозою для людини. Тому потрібно знати методику роботи з цими компонентами. Сюди відносяться прилади побутової хімії, хімічні речовини.

Всі засоби побутової хімії повинні зберігатися таким чином, щоб до них не могли дістатися діти. Ці засоби необхідно зберігати окремо від будь-яких харчових продуктів.

Всі хімічні речовини, що зберігаються в приміщенні повинні бути у відповідних ємностях з чіткими написами. Не варто зберігати невідомі хімічні речовини, або такі, у яких вийшов термін використання.

Засоби небезпечні у пожежному відношенні (ацетон) повинні стояти в щільно закритих ємностях, бажано, що не б'ються, подалі від джерел тепла і вогню. З такими речовинами бажано працювати поза помешканням.

Перед тим, як застосовувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції. Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані на інструкції. Якщо після роботи залишилися невикористані розчини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати в каналізацію, водоймища чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці. При обробці отрутохімікатами приміщень, необхідно винести з нього всі харчові продукти, кухонну посуду, домашніх тварин та птахів.

Отже, дотримання всіх вищезгаданих простих правил, а також інструкції щодо правильного застосування препарату забезпечують безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатів.

Крім використання цих препаратів ми користувалися плиткою (розправлення комах), з якою потрібно вести обережно і виконувати правила протипожежної безпеки. Потрібно не залишати без нагляду включену плитку, вона повинна бути не спіральна, а закрита. Якщо стоїть вода на плитці, бути обережними, щоб не перекинути на себе.

Отже, для того, щоб не сталося нещасних випадків потрібно чітко виконувати вимоги правила поведінки з побутовими приладами, хімічними речовинами та електроенергією.

2.2.1 Правила техніки безпеки при роботі з бджолами

В результаті довготривалого спілкування з бджолами, протягом кількох століть, людина спостерігаючи за характером і особливостями поведінки цих комах в різних ситуаціях, виробила правила поведінки з ними. Без дотримання цих правил, не може обійтись жоден бджоляр, починаючи з новачка до майстра своєї справи.

У бджіл надзвичайно тонкий і гострий нюх. Запахи, що відходять від квітів, приваблюють їх на збір нектару і пилку за сотні метрів. Інші запахи, особливо поту, тютюну, спиртних напоїв, часнику, цибулі, одеколону є чужерідними для бджіл, викликають у них алергію і дратівливість. Тому бджоли жалять частіше тих людей і тварин, у кого різкий і неприємний запах.

Особливо гостро реагують бджоли на запах своєї власної отрути. Якщо людину вжалила одна бджола, то неодмінно туди прилетять десятки і сотні злих комах.

На пасіці також не слід працювати в рукавичках. Запах від рукавичок, що увібрав бджолину отруту, довго зберігає її і ще більше впливає на агресивність бджіл. При роботі на пасіці пасічник повинен слідкувати за своєю особистою гігієною, носити чистий одяг.

Досить сильно подразнює бджіл шерсть, волосся і темний одяг. Тому, працючи з бджолами, голову, лице, особливо бороду слід закривати спеціальною сіткою. Костюм, а краще комбінезон, слід шити з бавовняної лляної тканини.

Також при роботі з бджолами не слід бігати по пасіці, не робити різких рухів над гніздом, не штовхати вулик, або підставку. Спокійна ходьба по пасіці, плавні рухи рук під час роботи в вулику, вміння спокійно долати біль - це є норма поведінки пасічника. Не слід чіпати і відганяти бджолу, навіть якщо вона літає біля самого обличчя.

І ще одне досить важливе правило техніки безпеки - це не відкривати без потреби і надовго вулик. Оглядати бджіл слід тільки в безвітряний день, при тнмпературі повітря не нижче +14⁰С в затінку. В період цвітіння медоносців, коли бджоли зайняті збором нектару і пилку, сім'ї краще оглядати в середині дня, а в безвітряний період - тільки після закінчення основного вильоту, щоб не викликати нападу інших бджіл. Особливо важливо бути уважним і обережним щоб уникнути укусу бджіл. При роботі на пасіці слід завчасно підготувати необхідний інвертар, запалити димар.

Дотримуючись основних правил техніки безпеки при роботі з бджолами людині нічого не загрожує [25,29].

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Особливості біології поширених видів

Царство Тварин (Metazoa)

Тип Членистоногі (Arthropoda)

Клас Комахи (Insecta)

Ряд Перетинчастокрилі (Hymenoptera)

Підряд Сидячочеревцеві (Symphyta).

Черевце сидяче, шороко з'єднане з грудьми, перший тергіт черевця не злитий з грудьми. Яйцеклад у вигляді пилки або свердла. Вертлюги ніг виглядають двочле-никовими. Личинки з добре розвиненою головою й часто з черевними ногами, майже всі рослиноїдні, за виключенням родини Orussidae, що веде паразитичний спосіб життя. Більшість видів поширена в зонах помірного кліматичного поясу, активна навесні та з початку літа.

Родина Бластикотоміди (Blasticotomidae)

Личинки тільки із черевними ногами. Живуть на черешках листя папоротей, утворюючи навколо себе піну, як цикадки - пінниці. В Україні поширений єдиний вид - бластикотома папоротева (Blasticotoma filiceti Klug). Імаго цього виду довжиною 7-8 мм, чорне, ноги жовті. Вид занесений до Червоної книги України.

Родина Пильщики-аргіди (Argidae)

Малі та середнього розміру пильщики. Вусики тричленикові, третій членик дуже видовжений і потовщений до вершини, у самців деяких видів розщеплений, вилкоподібний. Личинки живуть на листяних деревах, кущах та на трав'янистих рослинах. Дорослі комахи часто зустрічаються на квітках різних зонтичних та молочаю, де відбувається їх додаткове живлення нектаром та пилком квіток. Широко поширені.

Пильщик розановий жовтий (Arge ochropus) - невелика комаха, довжиною 7-10 мм. Колір тіла оранжевий, голова й плями зверху та знизу грудей чорні. Крила жовті, із переднього краю чорні. Літ дорослих комах у травні - серпні. Поширений скрізь. Личинка блідо-зелена, із чорною головою, жовтою спиною, укрита чорними крапками. Личинки живуть виводками на шипшині й трояндах, листя яких нерідко об'їдають наголо.

Підряд Стебельчасточеревцеві (Apocrita)

Перший сегмент черевця звужений, рухомо з'єднаний із грудьми. Серед представників підряду домінують види, личинки яких живляться тваринною їжею (частіше комахами). Зустрічаються й вторинно рослиноїдні групи (горіхотворки, бджоли, хальциди, що живляться насінням). Для підряду характерна екологічна радіація від вихідного способу живлення (паразитизм на постійно паралізованій прихованій здобичі) до тимчасової паралізації, розвитку на жертвах, які живуть вільно до ендопаразитизму (Ісhnеumоnоmогрhа), транспортування здобичі та побудови складних гнізд для розвитку потомства (Vеsроmогрhа) та суспільного способу життя.

Родина Горіхотворки (Cynipidae)

Малі, непоказні комахи, з опуклими грудьми й захованим у черевці яйцекладом. Розвиваються в специфічних для кожного виду утвореннях - галах на різних частинах рослин. Утворення галів обумовлене подразнювальною дією речовин ще не з'ясованого складу, які виділяються личинками. Перетворення на лялечок відбувається всередині галів. Характерна риса родини - чергування двостатевого й одностатевого (партеногенетичного) поколінь.

Окремі види - інквілинами, що розвиваються в галах інших комах, особливо галиць (Cecidomyidae) з ряду двокрилих. Двостатеве розмноження комах проходить у червні. Самки відкладають яйця на листя дуба; личинка утворює плоскі гали, які восени опадають разом із листям. Ранньою весною самки весняного партеногенетичного покоління відкладають яйця в бруньки: гали утворюються як на пагонах та квітах, так і на листі [4].

Звичайна розанна горіхотворка (Rhodites rosae) утворює пухнасті гали на шиповнику та здичавілих сортах троянд.

Родина Оси-блистянки (Сrуsіdіdае)

Тіло яскраво-металічного кольору. Черевце зверху має лише три - чотири кільця, інші три сегменти утворюють так званий телескопічний або втяжний яйцеклад. Вусики колінчасті. Часто можна зустріти на стінах дерев'яних та глиняних будівель, на квітках. Потурбовані, згортаються в кульку. Личинки паразитують у гніздах бджіл та сфекоїдних ос.

Оса-блистянка сяюча (Chrysis fulgida) поширена по всій Україні, звичайно зустрічається на сухій деревині, паразит оси-одинера та риючих

Родина Німки (Mutillidае)

Малі й середніх розмірів комахи. Самці частіше крилаті, самки безкрилі. Тіло вкрите довгими густими волосками. Швидко бігають між травою та камінням, нагадуючи мурашок. Паразити різних жалючих перетинчастокрилих (бджіл, джмелів, сфецид, дорожніх та складчастокрилих ос).

Німка європейська (Мutillа еurораеа) забарвлена в чорно-сині тони. Самець крилатий, із червоною серединою грудей. Самка безкрила, груди руді, черевце чорне, перше кільце із суцільною, друге й третє кільце з перерваними перев'язями з білих волосків. Довжина тіла 10--16 мм. Паразитує на джмелях. Поширена по всій Україні.

Родина Складчастокрилі оси (Vеsріdае)

Передні крила в стані спокою складаються вздовж удвоє. Вусики колінчасті. Тіло забарвлене в жовтий колір, із чорним рисунком. Деякі види живуть поодиноко, інші (оса звичайна, шершень) живуть сім'ями у великих гніздах із папероподібної маси. Личинок у гніздах вигодовують убитими за допомогою жала та щелеп комахами або додатково солодкими виділеннями попелиць. Деякі види паразитують у гніздах інших видів перетинчастокрилих.

Оса звичайна (Vespa vulgaris) - один із найбільш поширених видів, може пошкоджувати в садах стиглі яблука та груші (додаток 10).

Шершень (Vespa crabro) живе великими сім'ями в гніздах із папероподібної маси, зроблених у дуплах дерев, на горищах будівель тощо. Нападає на свійських бджіл, обгризає кору молодих дерев, пошкоджує плоди.

Оса паперова (Polistes gallicus) будує на стеблах та гілках рослин, на горищах дисковидні, укріплені на стебельці гнізда.

Родина Риючі оси (Sphecidae)

Тіло струнке, майже голе або й зовсім голе. Передньоспинка утворює з боків пару помітних виступів. Самки будують у землі гнізда, що в більшості видів мають вигляд ходів із розширенням у кінці у вигляді комірки. За допомогою жала паралізують різних дорослих комах та їх личинок (гусениць метеликів, личинок пильщиків) та павуків, якими живляться в гніздах личинки.

Бембекс (Bembex rostarata) риє нірки на сипучих пісках та біля стежок і в цих нірках заготовляє поживу для личинок - паралізованих мух, зокрема ґедзів тощо.

Філант бджолиний, або бджолиний вовк (Philanthus triangulum) для живлення личинок ловить і паралізує уколом у шию медоносних бджіл.

Псамофіла (Psammophila hirsuta) та амофіла піщана (Amophila sabulosa) у гніздах, зроблених у піску, запасають для личинок паралізованих гусениць совок та інших метеликів.

Родина Мурахи (Fоrтісidае)

Крилаті й безкрилі форми, із колінчастими дванадцяти- або тринадцятичлениковими вусиками. Черевце стебельчасте, на стебельці є пластинчаста луска. Живуть великими громадами, які складаються із самців, самок, «робочих» і «солдатів». Ряд видів мурашок будує з ґрунту, рослинної трухи, хвої великі мурашники. Інші види риють глибокі розгалужені ходи й галереї в ґрунті або проточують їх у деревині. Мурашки-деревоточці шкідливі, але є й корисні види, які знищують безліч шкідників лісу. Більшістю дослідників група розглядається як єдина родина або поділяється на 9-10 підродин. Визначення видів ускладнюється поліморфізмом робочих особин.

До Червоної книги України включено реліктовий вид - ліометопума звичайного (Lіometopum microcephalum), який будує гнізда в дуплах старих дерев.

Мурашка руда лісова (Formica rafa) звичайна скрізь у лісах, будує досить високі мурашники (більше метра висотою). Дуже корисні, бо знищують безліч лісових шкідників. Вид занесено до Європейського Червоного списку (додаток 9).

Мурашка садова чорна (Lasius niger) живе в ґрунті або під камінням. На присадибних ділянках вид культивує колонії попелиць, тому він - небажаний сусід людини.

Родина Справжні бджоли (Apidae)

Середньої величини та великі бджоли. Збиральні волоски самок видів, що будують гнізда, розташовані на задніх гомілках. Поділяються на суспільні, одиничні та паразитичні форми. Усі представники - політрофні та оліготрофні види. Гніздяться, окрім паразитичних видів, у ґрунті, у нірках, глиняних стінах, старій деревині, сухих стеблах рослин.

До Червоної книги України занесено ксилокоп фіолетову (Xylocopa violaceae) та звичайну (X. valga Gerst). Вони мають одну генерацію на рік, зимують на стадії імаго. Оселяються в стовбурах сухих дерев, у стінах дерев'яних будівель тощо (вигризають великі комірки, які наповнюють пилком та нектаром).

До Червоної книги України також занесено 10 видів джмелів: моховий (Bombas muscorum), пахучий (В. fragrans Pall.), глинистий (В. argillaceus Scopoli), пластинчастозубий (В. Serrisquama Morawitz), вірменський (В. armeniacus Radoszk.), яскравий (В. ponorum Panzer), лезус (В. laesus F.Morawitz), червонуватий (В. ruderatus ), мінливий (В. proteus Gerst.) та незвичайний (В. paradoxus Dalla Torre) [5].

Бджола медоносна (Apis mellifera), залежно від породи, від сірого до жовто-бурого кольору. Живе великими сім'ями. Уже з давніх-давен розводиться людиною, яка використовує мед, віск і навіть бджолину отруту. Але незрівнянно більше значення має як запилювач сільськогосподарських і лісових культур. Іноді зустрічаються здичавілі сім'ї, що гніздяться в дуплах дерев, у щілинах скель тощо (додаток 8).

Формою існування бджоли медоносної стала сім'я. Сім'єю вони забезпечують розмноження, створюють необхідні умови життєдіяльності в своєму гнізді, збирають корм, захищаються від ворогів і проявляють стійкість щодо захворювань. Найбільш життєздатними і цінним у господарському плані вважаються сильні сім'ї. Індивід, вилучений із сім'ї, стає не здатним до існування.

Мед, віск, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута та обніжжя - цінні продукти життєдіяльності бджоли медоносної. Вони є незамінними у житті людини. Ці продукти широко застосовуються як у народній, так і в офіційній науковій медицині для лікування найрізноманітніших захворювань. За оптимальних умов медозбору сильні сім'ї протягом дня заготовляють по кілька десятків кілограмів корму, а річний збір меду перевищує 300 кг.

Родина Їздці-іхневмоніди (Ichneumonidae)

Велика родина середніх і малих, зрідка великих комах, що мають струнке видовжене тіло, багаточленикові неколінчасті вусики та більш чи менш довгий яйцеклад. Забарвлення без металічних відтінків. Личинки паразитують у гусеницях та лялечках метеликів, у личинках пильщиків, рогохвостів, різних груп жуків та інших комах, а також у павуках. Іхневмоніди - корисні комахи, які знищують шкідників сільськогосподарських та лісових культур.

До Червоної книги України занесено мегарису рогохвостову (Megarhyssa superba Schrank).

Їздець пімпла дослідник (Pimp la examinator) - паразит багатьох видів метеликів.

Їздець ефіальт (Ephialtes mаnіfestator) живе у хвойних лісах, паразитує на жуках-вусачах і великих златках.

Їздець трог (Trogus exaltatorius) - паразит метеликів бражників (бузкового, очкастого, липового та ін.) [7,9].

3.2 Аналіз кількісного обліку комах

Під час дослідження популяцій комах ряду Перетинчастокрилі в умовах фіторозмаїття Костопільського району ми користувались такими методами як: візуальне спостереження, кількісний облік, маршрутний метод. В результаті польових досліджень для визначення кількісних характеристик, на даній території, протягом облікового періоду (червень-серпень 2010 р.) було взято 10 проб. На основі отриманих даних ми визначили кількісні показники популяцій кожного виду, приуроченого до даної території.

Нами були досліджені 4 біотопи, а саме: лісова галявина, луки, річка, ставок (в умовах Костопільського району). В наші завдання входило дослідити, яка кількість комах переважає на даній території, провести фенологічні спостереження та дати кількісну характеристику екологічних груп комах ряду Перетинчастокрилі. Для цього ми користувалися такими поняттями, як чисельність, щільність, зустрічаємість, домінування.

Кількісний облік комах направлений на вивчення зміни чисельності під впливом різних факторів і на вивчення зворотних зв'язків -- впливу тварин на зміну рослинних компонентів біоценозів і на властивості ґрунту. У комбінації з іншими методами і типами дослідження кількісний облік проводиться також при з'ясуванні структури і складу біоценозу й інших біоценотичних угрупувань, при вивченні добової і сезонної міграції, при вивченні зв'язків окремих видів комах з рослинами -- найголовнішими утворювачами рослинного покриву, при вивченні умов, що впливають на періодичну продуктивність і кругообіг речовин у біоценозах.

Кількісний облік дає можливість з'ясувати співвідношення шкідливої і корисної діяльності різних груп тварин, тому має практичне значення.

Основні категорії, за якими проводились кількісна оцінка видового складу і структури популяції комах в біоценозі були наступні.

Чисельність - загальна кількість особин, які входять в склад популяції, або взагалі будь-яка одиниця населення. Поняття вживається для загальної кількісної характеристики. Загальна кількість особин змінюється в залежності від кількості генерації і від фази розвитку. Зміна чисельності на протязі сезону - сезонний (річний) хід, або коливання чисельності.

Щільність (масовість, густота населення) - середня чисельність особин даного виду в перерахунку на одиницю обліку. Одиницею обліку може бути площа, об'єм або вага будь-якого субстрату.

При обліку на одиницю площі, об'єму або ваги отримуємо абсолютні величини; у всіх інших обліках, одиницями яких є час або кількість проведених операцій, отримуємо відносні величини. Визначається щільність середньою кількістю, яка проводиться на одиницю виміру (обліку). При визначенні щільності обов'язково приймаються до уваги і ті проби, в яких не було виявлено ні однієї особини даного виду.

V = k/n ,

де V - щільність;

K - сума всіх особин виду у всіх пробах;

N - кількість взятих проб.

Отже, за цією формулою обраховуємо результати взятих проб та визначаємо щільність всіх видів, які ми зустріли (таблиця 1).

Таблиця 1

Кількісні показники щільності представників ряду Перетинчастокрилі

Звичайними для більшості лучних та лісових біоценозів є Бджола медоносна (Apis mellifera), Оса лісова (Vespa silvestris), Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris), Руда лісова мураха (Formicia rufa).

Рідкісними видами на досліджуваній території є Німка європейська (Mutilla europea), Джміль моховий (Bombus muscorum), Звичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii).

Поширеними видами є: Шершень (Vespa crabro), Чорна садова мураха (Lasius niger), Джміль польовий (Bombus agrorum).

Зустрічаємість (частота, індекс зустрічаємості, коефіцієнт попадання) - показник відносної кількості проб, які виражені у відсотках.

P = n*100/N ,

де P - зустічаємість;

n - проби, в яких знайдений вид;

N - загальна кількість проб.

Кількість особин при визначенні зустрічаємості в розрахунок не береться. При порівнянні зустрічаємості виду в пробах, взятих в різних біоценозах, а не в одному і тому ж біотопі, користуються поняттям сталості.

Визначаємо зустрічаємість у пробах за даною формулою (таблиця 2).

В результаті ми отримали такі дані:

Таблиця 2

Кількісні показники зустрічаємості представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera)

На досліджуваній території домінують такі види: Бджола медоносна (Apis mellifera), Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris), Руда лісова мураха (Formicia rufa), Шершень (Vespa crabro). Решта видів зустрічаються масово та домінуючо, тому що описані види досить широко розповсюджені на території Костопільського району Рівненської області.

Домінування - визначається відношенням (у відсотках) кількості особин даного виду до загальної кількості особин всіх видів. Домінування має біологічне значення в застосуванні до рослин, до паразитів, шкідників.

Домінування - допоміжна величина, яка застосовується для порівняння числового співвідношення близьких видів, але не змінює поняття зусрічаємість і щільність.

Домінування - частка, яку складає щільність даного виду по відношенню до сумарної щільності всіх порівнювальних між собою видів в населенні біоценозу, що вивчається. Сума показників домінування всіх порівнювальних видів рівна 100 %.

D = k*100% / K ,

де D - домінування;

k - сума особин даного виду;

K - сума особин всіх видів у всіх пробах.

За формулою визначаємо домінування перетинчастокрилих на досліджуваній території (Таблиця 3).

Таблиця 3

Кількісні показники домінування представників ряду Перетинчастокрилі (Hymenoptera)

Отже, після проведення польових досліджень ми отримали такі дані: на досліджуваній території зустрічаються комахи ряду Перетинчастокрилі, які належать до 6 родин - Справжні бджоли (Apidae), Мурахи (Formicidae), Складчастокрилі оси (Vespidae), Німки (Mutillidae), Оси блистянки (Crysididae), Горіхотворки (Cynipidae).

Видовий склад комах ряду Перетинчастокрилі представлений видами: Бджола медоносна (Apis mellifera), Джміль моховий (Bombus muscorum), Джміль червонуватий (Bombus ruderatus), Джміль садовий (Bombus hortorum), Джміль польовий (Bombus agrorum), Руда лісова мураха (Formicia rufa), Чорна садова мураха (Lasius niger), Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris), Оса лісова (Vespa silvestris), Шершень (Vespa crabro), Німка європейська (Mutilla europea), Оса блистянка сяюча (Chrysis fulgida), Звичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii).

В результаті досліджень у 4 біотопах, а саме: лісова галявина, луки, річка, ставок, можна зробити висновок, що серед представників комах ряду Перетинчастокрилі Костопільського району Рівненської області найбільша домінантність, зустрічаємість і щільність спостерігається у родин Мурашки (Formicidae), Бджолині (Аpidae), Складчастокрилі Оси (Vespidae). Інші види представлені невеликими кількостями, їх домінантність варіюює від 4,8% до 1%.

ВИСНОВКИ

1. Ряд Перетинчастокрилі об'єднує понад 200 тис. видів різноманітних комах: бджіл, джмелів, мурашок, їздців, пильщиків. Вони мають гризучі або гризучо-лижучі ротові органи та дві пари перетинчастих крил. Для перетинчастокрилих характерне застережне яскраве забарвлення, бо вони мають засоби активного захисту: жало (у бджіл, ос, джмелів), яке з'єднане з отруйною залозою. У мурашок розвинена залоза, що виробляє мурашину кислоту. Серед представників ряду багато паразитичних форм, які розвиваються за рахунок інших комах.

2. Деякі перетинчастокрилі (бджоли, джмелі, оси, мурашки) є гуртовими комахами - живуть великими сім'ями. Наприклад, до складу бджолиної сім'ї входять: матка, кілька сотень трутнів та десятки тисяч робочих бджіл. Кожна з цих груп має власні обов'язки.

3. Костопільський район розташований у центральній частині Рівненської області у західній частині правобережного Полісся. Відстань до обласного центру міста Рівне - 38 км. Район межує із Березнівським, Гощанським, Рівненським та Сарненським районами Рівненської області і Ківерцівським районом Волинської області. Територією району протікає 7 річок, найбільшими з яких є Горинь і Замчисько. Ґрунти дерново-підзолисті, піщані і супіщані.

4. На досліджуваній території зустрічаються комахи ряду Перетинчастокрилі, які належать до 6 родин - Справжні бджоли (Apidae), Мурахи (Formicidae), Складчастокрилі оси (Vespidae), Німки (Mutillidae), Оси блистянки (Crysididae), Горіхотворки (Cynipidae).

5. Видовий склад комах ряду Перетинчастокрилі представлений видами: Бджола медоносна (Apis mellifera), Джміль моховий (Bombus muscorum), Джміль червонуватий (Bombus ruderatus), Джміль садовий (Bombus hortorum), Джміль польовий (Bombus agrorum), Руда лісова мураха (Formicia rufa), Чорна садова мураха (Lasius niger), Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris), Оса лісова (Vespa silvestris), Шершень (Vespa crabro), Німка європейська (Mutilla europea), Оса блистянка сяюча (Chrysis fulgida), Звичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii).

6. Звичайними для більшості лучних та лісових біоценозів є Бджола медоносна (Apis mellifera), Оса лісова (Vespa silvestris), Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris), Руда лісова мураха (Formicia rufa).

7. На досліджуваній території домінують такі види: Бджола медоносна (Apis mellifera) - 12,9%, Оса звичайна (Pseudovespa vulgaris) - 16,2%, Руда лісова мураха (Formicia rufa) - 16,7%, Шершень (Vespa crabro) - 12,4%.

8. Рідкісними видами на досліджуваній території є Німка європейська (Mutilla europea) - 1,4%, Джміль моховий (Bombus muscorum) - 2,9%, Звичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii) - 1%.

9. До Червоної книги України належать такі види з ряду Перетинчастокрилі: ліометопум звичайний (Liometopum microcephalum) - родина Мурашки, джміль пахучий (Bombus fragrans), джміль глинистий (Bombus argillaceus), джміль моховий (Bombus muscorum), джміль яскравий (Bombus ponorum) - родина Справжні бджоли (Apidae).

10. Практичне значення перетинчастокрилих в цілому позитивне, оскільки багато хто з них - специфічні запилювачі і природні регулятори чисельності шкідливих комах. Багато видів з успіхом використовують у практиці біологічного захисту сільськогосподарських культур. Постачальниками лікарської сировини є бджола медоносна (Apis mellifera), мурашки (Formicia rufa). Мед, віск, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута та обніжжя - цінні продукти життєдіяльності бджоли медоносної. Вони є незамінними у житті людини. Ці продукти широко застосовуються як у народній, так і в офіційній науковій медицині для лікування найрізноманітніших захворювань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акимушкин И. И. Мир животных: Насекомые, пауки, дом. животные.- 2-е изд., испр. и доп. - М.: Мысль, 1990. - 463с.

2. Акимушкин И.И. Проблемы этологии / И.И. Акимушкин ; А. Колли .-- Смоленск : Русич, 1999 .-- 191 с.

3. Андрієнко Т.Л., Антонова Г.М., Єфремов А.В. Край лісів та імлистих боліт, - Львів: Каменяр, 1988. - 120 с.

4. Балыцев Е. Г., Благосклонов К. Н. Зоология. - М.: Высш. шк., 1977. - 223 с.

5. Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология: (Учебник для унив-тов и с/х вузов) - 3-е изд.доп. - М.: Высшая школа, 1980. - 385с.

6. Біда О.А., Дерій С.І., Ілюха Л.М. та ін. Біологія: Довідник для абітурієнтів. К.: Літера ЛТД, 2006. 656с.

7. Брэм А. Э. Жизнь животных: В3т/ Брэм. Обраб. Для юношества по последнем изд./ под. Ред. Никольского. - М.: Тера, 1992. - 542с.

8. Валесик П.Я. Костопіль. Краєзнавчий нарис. Львів: Каменяр. 1993-38с.

9. Воронцов А.И. Лесная энтомология. - М.: Высш. шк., 1982. - 383 с.

10. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: О. М. Маринич (відп. ред.) та ін. - К.: Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана, 1989-1993. Т.1. 480 с.

11. Геренчук Г.К. Природа Рівненської області. Львів (Вища школа) 1976.

12. Геренчук. К. І. Природа Ровенської області. - Л.: вища школа, 1976. - 192 с.

13. Глухом М.Н.. Медоносные растение. - К.:Колос, 1974. 310с.

14. Груздев Г.С. и др. Защита зелёных насаждений в городах: Справочник. - М.: Стройиздат, 1990. - 544 с.

15. Гузій А.І. Фауна і населення хребетних Західного регіону України. - Т.1. Розточчя. - Київ. 1997.- 148 с.

16. Гусаковська Т.М. Біологія. На допомогу вступнику: Методичний посібник. - Рівне: РДГУ, 2005. - 108с.

17. Гусев В.И. Определитель повреждений лесных, декоративных и плодовых деревьев и кустарников. - М.: Лесн. пром., 1984. - 472 с.

18. Гусєв В.І. та ін. Атлас комах України. - К.: Рад. шк., 1962. 224 с.

19. Затолокин О.А. Пчеловодство: Практическое руководство. Д.: « Издательство Сталкер», 2003. - 352 с.

20. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. Суми: Університетська книга 2007-615 с.

21. Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області. Природа. Населення. Господарство. Екологія./ Рівн. відділ укр. гоегр. тв-ва. Укр. екобезпеки в Рівн. обл.. - Рівне: Рівненський ін-т пед. кадрів, 1996. - 274с.

22. Мозолевская Е.Г. и др. Практикум по лесной энтомологии. - М.: Высш. шк., 1991. - 256 с.

23. Охотський Б.О., Футрук Є.В.. Природна сила бджолопродуктів.// Пасіка №8, 2003.

24. Падій М.М. Лісова ентомологія. - К.: УСГА, 1993. - 352 с.

25. Пчеловодство. Справочное пособие. - Донецк: Донеччина. 2000 - 192с.

26. Романова С. Г. Біологічні ескурсії. Комахи лісу.Х:Основа 2003-127 с.

27. Рульє К.Ф.. Про відкриття в біології бджіл.// Пасіка №7, 2003.

28. Татаринов К.А. Фауна безхребетних заходу України. Екологія, значення, охорона. Львів.1973-275 с.

29. Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных. Изд. 2. Учебное пособие для университетов. М.: Высшая школа, 1971. - 424с.

30. Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. - К., 1985.

31. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / Під заг. ред. Т.Л. Андрієнко. - Київ: Фітосоціоцентр, 2006. -316 с.

32. Фролова Е. Н., Щербина Т. В., Михина Т. Н. Практикум по зоологии беспозвоночных. - М.: Просвещение, 1985. - 231 с.

33. Харченко Н.А. Пчеловодство: Учеб. Для студ. вузов/ Н.А. Харченко, В.Е. Рындин. - М.: Издательский центр « Академия», 2003.- 368с.

34. Червона книга України: Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - 600 с.

35. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. К:Либідь 1996-319 с.

36. Щербакова Л.Н. Вредители городских и защитных насаждений. - Л.: ЛТА, 1980. - 96 с.

Додаток 1

Рис. 1. Карта Рівненської області

Додаток 2

Рис 2. Карта Костопільського району

Додаток 3

Таблиця 1. Кількісні характеристики комах ряду Перетинчастокрилі досліджуваної території

Додаток 4

Діаграма 1. Зустрічаємість представників ряду (Hymenoptera)

1- Бджола медоносна (Apis mellifera)

2- Джміль моховий (Bombus muscorum)

3- Джміль червонуватий (Bombus ruderatus)

4- Джміль садовий (Bombus hortorum)

5- Джміль польовий (Bombus agrorum)

6- Руда лісова мураха (Formicia rufa)

7- Чорна садова мураха (Lasius niger)

8- Оса звичайна (Vespa vulgaris)

9- Оса лісова (Vespa silvestris)

10 - Шершень (Vespa crabro)

11- Німка європейська (Mutilla europea)

12- Оса блистянка сяюча (Chrysis fulgida)

13- Звичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii)

Додаток 5

Діаграма 2. Домінування представників ряду (Hymenoptera)

1- Бджола медоносна (Apis mellifera)

2- Джміль моховий (Bombus muscorum)

3- Джміль червонуватий (Bombus ruderatus)

4- Джміль садовий (Bombus hortorum)

5- Джміль польовий (Bombus agrorum)

6- Руда лісова мураха (Formicia rufa)

7- Чорна садова мураха (Lasius niger)

8- Оса звичайна (Vespa vulgaris)

9- Оса лісова (Vespa silvestris)

10- Шершень (Vespa crabro)

11- Німка європейська (Mutilla europea)

12- Оса блистянка сяюча (Chrysis fulgida)

13- вичайна дубова горіхотворка (Cynips quercusfolii)

Додаток 6

Рис. 3. Перетинчастокрилі: 1 -- великий хвойний рогохвіст, самка;

2 -- наїзник; 3 -- риюча оса (бджолиний вовк); 4 -- мурашка (робоча особина); 5 -- справжня оса (шершень).

Додаток 7

Фото 1. Запилення квітів комахами

Фото 2. Запилення комахами ряду Перетинчастокрилі

Додаток 8

Фото 3. Бджола медоносна (Apis mellifera)

Фото 4. Джміль садовий (Bombus hortorum)

Додаток 9

Фото 5. Джміль польовий (Bombus agrorum)

Фото 6. Руда лісова мураха (Formicia rufa)

Додаток 10

Фото 7. Шершень (Vespa crabro)

Фото 8. Оса звичайна (Vespa vulgaris)