Рефераты - Афоризмы - Словари
Русские, белорусские и английские сочинения
Русские и белорусские изложения
 
У нас есть несколько работ на данную тему. Вы можете создать свою уникальную работу объединив фрагменты из уже существующих:
  1. Массивы в Pascal и Turbo Basic 10.9 Кб.
  2. Массивы в языках Pascal и Basic 10.9 Кб.
  3. Массивы 25.4 Кб.
  4. Болотные массивы 24.9 Кб.

Массивы

Работа из раздела: «Цифровые устройства»

              B.I.Березін,С.Б.Березін(С.83) МАСИВИ І ПОКАЖЧИКИ
    Раніше ми ввели типи даних в мові С, які називаються іноді базовими або
вбудованими. На основі цих типів даних мова С дозволяє  будувати  інші  типи
даних і структури даних. Масив - один з найбільш простих і відомих  структур
даних. Під масивом в мові С розуміють набір даних  одного  і  того  ж  типу,
зібраних під одним ім'ям. Кожний елемент масиву визначається ім'ям масиву  і
порядковим номером елемента,  який називається індексом.  Індекс  в  мові  С
завжди ціле число.

                        ОГОЛОШЕННЯ МАСИВУ В ПРОГРАМІ
Основна форма оголошення масиву розмірності N така:

               тип <ім'я масиву>[размер1][размер2]...[размерН]

  Частіше за все використовуються одновимірні масиви:

                        тип <ім'я масиву> [розмір] ;
тип - базовий тип елементів масиву, розмір - кількість елементів
одновимірного масиву.
При описі двовимірного масиву оголошення має наступний вигляд:

                    тип <ім'я масиву> [размері][размер2];
    У цьому  описі  можна  трактувати  оголошення  двовимірного  масиву  як
оголошення масиву масивів, т. е. масив розміру [размер2],  елементами  якого
є одновимірні масиви <ім'я масиву>[размер1].
    Розмір масиву в мові  С  може  задаватися  константою  або  константним
виразом. Не можна задати масив змінного розміру.  Для  цього  існує  окремий
механізм, званий динамічним виділенням пам'яті.
                             ОДНОВИМІРНІ МАСИВИ
     У мові С індекс завжди починається з нуля. Коли ми говоримо про перший
елемент масиву, то маємо на увазі елемент з індексом 0.  Еслі  ми  оголосили
масив

    int a[100] ;
це  означає,  що  масив  містить  100  елементів  від  а[0]  до  а[99].  Для
одновимірного масиву легко підрахувати, скільки байт в пам'яті буде  займати
цей масив:

    кільк.байтів=<розмір базового типу>*<кільк.елементів>.
    У мові С під масив завжди виділяється безперервне місце  в  оперативній
пам'яті.
    У мові С не перевіряється вихід індексу  за  межі  масиву.  Якщо  масив
а[100] описаний як цілочисельний  масив,  що  має  100  елементів,  а  ви  в
програмі вкажете а[200], то повідомлення про помилку не буде  видане,  а  як
значення елемента а[200] буде видано деяке число,  що  займає  відповідні  2
байти. Можна визначити масив будь-якого визначеного раніше типу, наприклад

    unsigned arr[40], long double al[1000], char ch[80].

    |/*поміняти місцями max з min*/       |// Сортування і програвання масиву     |
|#include  main()         |#include #include  |
|{ int i,j,a[10], max. nmax, min,     |#'\ nclude void main() { int |
|nmin, temp; clrscr(); for (i=0; i<10;|temp, і, j, a[ 1 0]; clrscr(); for     |
|i++) сіп » a[i]; max=min=a[0];       |(i=0;i<10;i++) сіп » a [ і ]; for      |
|nmax=nmin=0; for (i=0; i<10; i++)    |(i=0;i<9;i++) for (j=i+1 ;j<10;j++) if |
|if(a[i]>max) { max=a[i]; nmax=i;}    |(a[i]>a[j]) { temp=a[i]; a[i]=a[j];    |
|else if(a[i] void main () { char s1[80],   |#i nclude  void  |
|s2[80]; scanf( %s, 's1); І' можна об'єднати 2 scanf |main () { char s1[80],      |
|в один s c a n f ( % s % s , ' s 1 , s 2); * /      |s2[80]; gets(s1); gets(s2)  |
|scanf('%S', s2); printf('%s
', s1); printf('%s',   |puts(s1); puts(s2);         |
|s2); } ввели: Hello! Good I uck! Резул ьтат: Hello! |} ввели: Hello! Good luck!  |
|Good                                                |Результат: Hello! Good luck!|

     Виведення виробляється функціями printf() або puts().  Обидві  функції
   виводять вміст масиву до першого нульового байта. Функція puts() додає  в
   кінці рядка, що  виводиться  символ  нового  рядка.  У  функції  printf()
   перехід на новий рядок треба передбачати в рядку формату самим.

                        ФУНКЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ З РЯДКАМИ
       Для роботи з рядками існує спеціальна бібліотека,  опис якої
   знаходиться в файлі string.h. Найчастіше використовуються функції

                    strcpyO, strcat(), strlenQ, strcmpO.

   Виклик функції strcpy() має вигляд

                              strcpy(si, s2) ;

     Функція strcpy() використовується для копіювання вмісту рядка s2 в
   рядок s1. Масив s1 повинен бути досить великим, щоб в нього вмістився
   рядок s2. Якщо місця мало, компілятор не видає вказівки на помилку або
   попередження; це не перерве виконання програми, але може привести до
   псування інших даних або самої програми і неправильній роботі програми
   надалі. Виклик функції strcat() має вигляд

                              strcat(sl, s2) ;
   Функція strcat() приєднує рядок s2 до рядка s1 і вміщує його в масив,  де
   знаходився рядок s1, при цьому рядок s2  не  змінюється.  Нульовий  байт,
   який завершував рядок s1, буде замінений першим  символом  рядка  s2.  їв
   функції strcpyO, і в функції strcat()  рядок,  що  виходить,  автоматично
   завершується нульовим байтом.
            Розглянемо простий приклад використання цих функцій.
Резул ьтат:

  Hello, World!
  Hello, World! World!

#include 
#і ncl ude 
main () {
char s1[20], s2[20];
strcpy(s1 , 'Hello, ');
strcpy(s2, 'World!');
puts(s1);
puts(s2);
strcat(s1, s2);
puts(s1);
puts(s2);
}
   Виклик функції strcmpO має вигляд

                               strcmp(sl, s2);

   Функція strcmpO порівнює рядки si і s2 і повертає значення О, якщо  рядки
однакові,  тобто  містять  одне  і  те  ж  число  однакових  символів.  Під
порівнянням рядків ми розуміємо порівняння  в  лексикографічному  значенні,
так  як  це  відбувається,  наприклад,  в  словнику.  Звичайно,  в  функції
відбувається посимвольне порівняння кодів  символів.  Код  першого  символа
одного  рядка  порівнюється  з  кодом  символа  другого  рядка.  Якщо  вони
однакові, розглядаються другі символи  тощо.  Якщо  зі  лексикографічно  (в
значенні словника) більше s2, то функція strcmpO повертає додатне значення,
якщо менше -від'ємне значення.
   Виклик функції strlen() має вигляд

                                 strlen(s) ;
   Функція  strlen()  повертає  довжину  рядка  з,  при  цьому  завершальний
нульовий байт не враховується. Виклик length('Hello') поверне
значення 5.
   Розглянемо застосування цієї функції для  обчислення  довжини  рядка,  що
вводиться з клавіатури.
    #include 
    #incl ude  m а і n () { char s(80], printf( 'Введіть
    рядок:');
    gets(s);
     printf( 'Рядок\п%з\п має довжину %d символів 
', s, strlen(s)); }

ДВОВИМІРНІ МАСИВИ
  Як ми вже зазначали, мова С допускає багатовимірні  масиви,  найпростішою
формою яких е двовимірний масив (two-dimentional array). Можна  сказати,  що
двовимірний масив - це масив одновимірних масивів .
Двовимірний масив int a[3][4] можна подати у вигляді таблички:
Другий індекс

                                    Перший індекс
|а[0] [0]    |а[0][1]  |а[0][2]  |а[0] [3] |
|а[1] [0]    |а[1][1]  |а[1][2]  |а[1][3]  |
|а[2][0]     |а[2] [1] |а[2][2]  |а[2] [3] |


Перший індекс - номер рядка, другий індекс - номер стовпця.  Кількість  байт
пам'яті, яке необхідне для зберігання масиву, обчислюється по формулі

Кільк.байтів = <розмір типу даних>*<кільк.рядків>*<кільк.ствпців>.
    У пам'яті комп'ютера масив розташовується безперервно по рядках,  тобто
а[0][0], а[0][1], а[0][2], а[0][3],  а[1][0], а[1][1], а[1] [2], а[2]  [1],.
... а[2] [3] .
Потрібно  пам'ятати,  що  пам'ять  для  всіх  масивів,  які   визначені   як
глобальні,  відводиться в процесі компіляції і зберігається весь  час,  поки
працює програма.
Часто двовимірні масиви використовуються для роботи з таблицями, що  містять
текстову інформацію. Також дуже часто використовуються масиви рядків.

                            ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ МАСИВІВ

  Дуже важливо уміти ініціалізувати масиви,  тобто привласнювати  елементам
масиву  деякі  початкові  значення.  У  мові  С  для  цього   є   спеціальні
можливості.  Самий  простий  спосіб  ініціалізації  наступний:   в   процесі
оголошення масиву можна указати в фігурних дужках список ініціалізаторів:
float а[6]={1.1, 2.2, 3.3, 4.0, 5, 6};
В іншому випадку така форма запису еквівалентна набору операторів:
а[0]=1.1; а[1]=2.2; ... а [5] =6.
     Багатовимірні масиви, в тому числі і двовимірні масиви, можна
ініціалізувати, розглядаючи іх як масив масивів.
     Ініціалізації int а[3][5]={1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15};
    і int а[3][5]={{1,2,3,4,5}, {6,7,8,9,10}, {11,12,13,14,15}};
еквівалентні.
Кількість ініціалізаторів не зобов'язана співпадати з  кількістю
елементів масиву. Якщо ініціалізаторів менше,  то значення решти
елементів масиву не визначені.
У той же час ініціалізації
int а[3][5]={1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11);
і
int а[3][5]={{1,  2, 3}, {4, 5, 6, 7, 8}, {9, 10, 11}};
різні.

//change strings: 1-6, 2-5, 3-4
#i nclude
void mai n()
{ int temp, i, j, a[6][4]={1,2,3,4,
                            5,6,7,8,
                            9,10,11,12,
                             1 3,14,1 5,16,
                             17,18,19,20,
                            21 ,22,23,24};
for (i=0;i<3;i++) for (j=0;j<4;j++)
 { temp=a[i][j]; a[i][j]=a[5-i][j]; a[5-i][j]=temp; } for (i=0; i<6; i++)
{
for (j=0;j<4;j++)
printf ('%4d', a[i][j]);
printf('
');
}}
         Символьні масиви можуть ініціалізувати як звичайний масив:

  char str[15]={'В', ' о ' , ' г ' , ' 1 ' , ' а ' , ' n ' , ' d' , ' ','
  С',^',^'};

  а можуть - як рядок символів:

  'char str[15]= Borland C++';
  Відмінність цих двох способів полягає в тому, що у другому  випадку  буде
доданий ще і нульовий байт. До того ж другий  спосіб  коротше.  Допускається
також оголошення і ініціалізація масиву без явної вказівки  розміру  масиву.
Наприклад, для виділення місця під символьний масив звичайним способом
  char str[80]= 'Це оголошення і ініціалізація масиву символів';
  ми повинні вважати кількість символів в рядку або  указати  явно  більший
розмір масиву.
  При ініціалізації масиву без вказівки його розміру
char str[ ]= 'Це оголошення і ініціалізація масиву символів';
компілятор сам визначить необхідну  кількість  елементів  масиву,  включаючи
нульовий байт. Можна оголошувати таким же способом масиви будь-якого типу:

int mass []={!, 2, 3, 1, 2, 3, 4};

Від LG: При  ініціалізації  можна  не  вказувати  розмірність  масиву,  вона
       обчислюється автоматично (проте  для  двовимірних  масивів  кількість
       стовпців  треба  указати),  а  при  оголошенні  -  обов'язково.   При
       оголошенні масивів з невідомою кількістю елементів можна не вказувати
       розмір тільки в самих лівих квадратних дужках.

      ПОКАЖЧИКИ І АДРЕСИ (Керніган, Рітчі і Б.І.Березін,С.)(Б.Березін)
     Пам'ять  машини  являє   собою   масив   послідовно   розташованих   і
пронумерованих  комірок,  з  якими  можна  працювати  окремо  і   зв'язаними
ділянками. Покажчик - це група комірок в пам'яті  комп'ютера,  в  яких  може
зберігатися адреса.
                   [pic]
     Унарний  оператор & видає адресу  об'єкта,  так    що інструкція
                                      р=&а;
привласнює адресу комірки а змінній р (тепер р вказує на а або  посилається)
.
      Оператор & застосовується тільки до об'єктів, розташованих в  пам'яті:
до змінних і елементам масивів. Його операндом не може  бути  ні  вираз,  ні
константа, ні регістрова змінна.
     Унарний  оператор  * є оператор розкриття  посилання. Застосований  до
покажчика, він видає об'єкт, на який даний покажчик посилається.
                            ОГОЛОШЕННЯ ПОКАЖЧИКІВ
    Якщо змінна буде покажчиком,  то  вона  повинна  бути  оголошена  таким
чином:

                            тип *<ім'я змінної>;
    У цьому оголошенні тип - деякий тип мови С, визначальний  тип  об'єкта,
на який вказує покажчик (адреса якого містить); * - означає, що наступна  за
нею змінна є покажчиком.

                          ОПЕРАЦІЇ НАД ПОКАЖЧИКАМИ
    З покажчиками пов'язані дві спеціальні операції.:  &  і  *.  Обидві  ці
операції є унарними, т. е. мають один операнд, перед якими вони  ставляться.
Операція &  відповідає  операції   'взяти  адресу'.  Операція  *  відповідає
словам  'значення, розташоване за вказаною адресою' .
    Особливість мови С полягає в тому, що знак * відповідає двом операціям,
що не  мають  один  до  одного  ніякого  відношення:  арифметичній  операції
множення і операції взяти значення. У той же час  сплутати  їх  в  контексті
програми  не  можливо,  оскільки  одна  з  операцій  унарна   (містить  один
операнд),   інша  -  множення  -  бінарна  (містить  два  операнди).  Унарні
операції & і * мають найвищий пріоритет нарівні з унарним мінусом.
  В оголошенні змінної, що є покажчиком, дуже важливий базовий тип. Якщо
покажчик має базовий тип int, то змінна займає 2 байти, char - 1 байт тощо.
Приклад.
  int а=3, Ь=5;
  int *р;
  р = &а;         /* тепер р вказує на а*/ Ь = *р;          /* b тепер
дорівнює З*/ *р= 0;          /*а тепер дорівнює О*/
  &*а => а - розадресація.
  Унарні оператори * і & мають більш високий пріоритет, ніж арифметичні
оператори:
  b = *р + 1 (взяти те, на що вказує р, додати до нього 1, а результат
привласнити змінній b.
  До покажчиків можна застосувати операцію привласнення. Покажчики одного і
того ж типу можуть використовуватися в операції привласнення, як і будь-які
інші змінні. Розглянемо приклад. #include  void mai n() { int x=
1 0;
  int *p, *g;
  p=&x;
  g=p;
  printf('%p', р); /* друк вмісту р */
  printf('%p',g); /* друк вмісту g */
  р г і n t f (' % d % d ', x, * g); / * друк величини хі величини за
адресою g*/
  } Результат: FFF4 FFF4 10 10
    У  цьому  прикладі  приведена  ще  одна  специфікація  формату  функції
printf() - %р. Цей  формат  використовується  для  друку  адреси  пам'яті  в
шістнадцятковій формі.
    Не можна створити змінну типу void, але можна створити покажчик на  тип
void. Покажчику на void можна привласнити покажчик будь-якого  іншого  типу.
Однак при зворотному привласненні необхідно  використати  явне  перетворення
покажчика на void/void *pv;
  float f, *pf;
  pf=&f;
  pv=pf;
 pp=(fioat*) pv;
    У мові С  допустимо  привласнити  покажчику  будь-яку  адресу  пам'яті.
Однак, якщо оголошений покажчик на ціле
        int *р;
а за адресою, яка привласнена даному покажчику, знаходиться  змінна  х  типу
float, то при компіляції програми буде видане  повідомлення  про  помилку  в
рядку

        р=&х;
    Цю помилку можна виправити, перетворювавши  покажчик  на  int  до  типу
покажчика на float явним перетворенням типу:
        p=(int*)&x;
    Але при цьому втрачається інформація  про  те,  на  який  тип  вказував
початковий покажчик.
    Як і  над  іншими  типами  змінних,  над  покажчиками  можна  виробляти
арифметичні операції: складання і віднімання (операції  ++  і    є  окремими
випадками операцій складання і віднімання). Арифметичні
  дії над покажчиками мають  свої  особливості.       Виконаємо  найпростішу
  програму
 #include  void main() { і n t x= 1 0;
   int *p,  *g;
   p=&x;
   g=p;
   printf('%p', p); /* друк вмісту p */ printf('%p', p++); /* друк вмісту g
   */ } Результат: FFF4 FFF6
     Після  виконання  цієї  програми  ми  побачимо,  що  при  операції  ++1
 значення покажчика р збільшилося не на 1, а на 2. І це правильне,  оскільки
 нове значення покажчика повинно вказувати не на наступну адресу пам'яті,  а
 на адресу наступного цілого. А ціле, як ми пам'ятаємо, займає 2 байти. Якби
 базовий тип покажчика був не int, a double, то були б  надруковані  адреси,
 відмінні на 8  (Результат:
 FFEE FFF6), саме стільки байт пам'яті займає змінна типу double, тобто  при
 кожній операції ++р значення  покажчика  буде  збільшуватися  на  кількість
 байт, що займаються змінної базового типу покажчика .
      Операції над покажчиками не обмежуються тільки операціями ++ і
 --. До покажчиків можна додавати деяке ціле або відняти ціле. int *p=2000;
                        float *p=2000;
 Р=Р+3;                              р=р+10;
 Результат: р=2006                  Результат: р=2040
      Загальна формула для обчислення  значення  покажчика  після  виконання
 операції р=р+п; буде мати вигляд

          <р>=<р>+п*<кільк.байтів пам'яті базового типу покажчика>
     Можна також  відняти  один  покажчик  з  іншого.  Так,  якщо  р  і  pi
 -покажчики на елементи одного і того ж масиву, то операція р-рі  дає  такий
 же результат, як і віднімання індексів відповідних елементів масиву.
     Інші арифметичні операції над покажчиками  заборонені,   наприклад  не
 можна скласти два покажчики, помножити покажчик на число і т.д.
|#include  void rnai n() {|#incl ude  void main() {   |
|int *p, *g, x; p=&x;                 |int *p, *g, x; p=&x;                  |
|g=p;                                 |g=p;                                  |
|printf('


p=%p', p); P= P + 8;   |p r і n t f (' \ n \ n \ n p = % p ', |
|printf(' p+5=%p', p); printf(' g=%p',|p); P= P + 8; printf(' p+5=%p', p);   |
|g); printf(' p-g=%p', p-g);          |printf(' g=%p', g); printf(' p+g=%p', |
|} Результат: p=07DO p+5=07EO g=07DO  |p+g); } Результат: Error UKAZAT2.CPP  |
|p-g=0008                             |14: Invalid pointer addition          |


     Покажчики можна порівнювати. Застосовні всі 6 операцій:

                         <, >, <=, >=, =,  == і !=.
     Порівняння р < g означає, що адреса, що знаходиться в р, менше адреси,
 що знаходиться в g.
     Якщо рід вказують на елементи одного масиву, то індекс елемента, на
 який вказує р, менше індексу масиву, на який вказує g.
                        ЗВ'ЯЗОК ПОКАЖЧИКІВ І МАСИВІВ
      Будь-який  доступ   до   елемента   масиву   за   допомогою   операції
індексування може бути виконаний за допомогою покажчика (що   в  загальному
випадку працює швидше).
     Декларація
           int a[10]
      визначає масив а розміру 10:

           [pic]

      Запис а[і] посилає нас до і-му елемента масиву. int *р;
р=&а[0]; /* р вказує на нульовий елемент а або містить адресу елемента  а[0]
*/
            [pic]

            х = *р; => х = а[0], У= *(Р+1); => У = а[1];

      Значення  змінної   типу   масив   (ім'я   масиву)      є       адреса
нульового елемента масиву.
           р = &а[0]; => р = а;
*(а+і) ^ а[і] &а[і] => а+і
    Результат буде один і той же. Перевага  використання  другого  варіанту
полягає в тому, що арифметичні операції над покажчиками виконуються  швидше,
якщо ми працюємо з підряд йдучими елементами масиву. Якщо ж вибір  елементів
масиву випадковий, то швидше і більш наочна робота з індексами.
     Між ім'ям масиву і покажчиком,-виступаючим в ролі імені масиву,  існує
одна відмінність. Покажчик   змінна, тому можна написати р = а або р++.  Але
ім'я масиву не є змінною, і записи типу а = р або а++ не допускаються.
    Дуже часто доводиться працювати над обробкою текстів, т. е. з  масивами
рядків.  Як  ми  пам'ятаємо,  в  мові  С  рядок  -  це  масив  символів,  що
закінчується нульовим  байтом.  Розглянемо  дві  програми,  що  реалізовують
практично, одні і ті ж дії.

#incl ude 
#include 
void main()
{ char *p, str[]='String From Letters in Different Registers';
  /* Рядок, що Складається з Букв в Різних Регістрах; */ int і=0; printf(
'Рядок Буде Надрукований Заголовними Буквами');
while (str[i]) printf('%c', toupper(str[i++]));
p=str; printf(' Рядок Буде Надрукований Малими Буквами');
while (*p) printf('%c', tolower(*p++)); }
  Якщо в цих  прикладах  замінити  рядок  на  англійській  мові  на  рядок,
набраний російськими буквами, то ніякого перетворення букв  в  рядкові  або,
навпаки, в прописні не станеться. Це пов'язано з тим, що стандартні  функції
toupper() і tolower () аналізують значення
                                                                           1
 0 аргументу і повертають те ж саме значення, якщо він не є відповідно малою
 або великою буквою латинського алфавіту. Якщо ж  аргумент  є  малою  буквою
 латинського алфавіту,   то  значенням  функції  toupper()  буде  відповідна
 велика буква (точніше, код цієї букви). Функція tolower () змінює код  лише
 великих букв латинського алфавіту.  Прототипи  цих  функцій  знаходяться  в
 заголовному файлі ctype.h.

                              МАСИВИ ПОКАЖЧИКІВ
     Покажчики, як і змінні будь-якого іншого типу, можуть об'єднуватися  в
 масиви. Оголошення масиву покажчиків на  10  цілих  чисел  має  вигляд  int
 *x[10] ;
   Кожному з елементів масиву можна привласнити адресу; наприклад, третьому
 елементу привласнимо адресу цілої змінної у:
 х[2]=&у;
 щоб знайти значення змінною у, можна написати *х(2].
     Наведемо приклад використання масиву покажчиків.  Частіше  за  все  це
 буває зручно при обробці масиву рядків.
 /* you must run. exe-file to watch the rezult of this program. Перегляд
 файлів в поточному каталозі з одним з шести розширень */
 #include 
 #include  ^include 
 #include 
main()
{char ch, s[80], *ext[]={'exe', 'corn', 'cpp', 'c', 'pas', '*'};
clrscr();
for(;;) {do { printf( 'Файли з розширенням:^');
   printf('1. exe
'); 'printf( 2. com
'); 'printf( 3. cpp
'); 'pnntf( 4.
з \ n ');
   printf('5. pas
'); printf('6. *
'); //any extension printf('7.
   quit
');
   printf('BauJ вибір(1-7):)( 
');
   ch=getche();
   printf('
');
  } while (ch<'1' ;! ch>'7');
 if (ch=='7') break;
      strcpy(s,  'dir *.'); strcat(s, ext[ch-'0'-1 ]); strcat(s, '/p');
                                system(s);} }
     Тут функція system() - бібліотечна  функція,  яка  примушує  операційну
систему DOS виконати команду, що є аргументом цієї функції.
   Взагалі рядкова константа в мові С асоціюється з адресою початку рядка  в
пам'яті, тип рядка виходить char* (покажчик на тип char).  Тому  можливо  і
активно використовується наступне привласнення:
char *pc;
'рс = Hello, World!';
     У мові С можлива також ситуація, коли покажчик вказує на  покажчик.  У
 цьому випадку опис буде мати наступний вигляд:
int -*'*point;
 [pic]
   point має тип покажчик  на  покажчик  на  int.  Відповідно,  щоб  набути
 цілочисельного значення змінною,  на  яку  указьіваеі  point,      треба  у
 вираженні використати **point.;
Приклад використання:

                                                                          11

 ^include 
 void m а і n()
 { int i, pi, ppi;
 і =7; pi=&i;
 p p i = & p i;
 printf( 'i = %d pi =  %p    ppi  =     %p 
',    i,    pi,  ppi);
 *pi++;
 printf( 'i = %d pi =  %p    ppi  =     %p 
',    i,    pi,  ppi);
 **ppi = 12;
 printf( 'i = %d pi =  %p    ppi = %p 
',    i, pi,     ppi);
 }

                           ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ    ПОКАЖЧИКІВ
    Після того як покажчик був оголошений, але до  того,  як     йому  було
привласнене якесь  значення,  покажчик  містить  невідоме  значення.  Спроба
використати покажчик до привласнення йому  якогось   значення  є  неприємною
помилкою, оскільки вона може порушити роботу не
тільки вашої програми, але і  операційної  системи.  Навіть  якщо  цього  не
сталося, результат роботи програми буде неправильним  і  знайти  цю  помилку
буде досить складно.
    Вважають, що покажчик, який вказує в  'нікуди', повинен  мати  значення
null, однак і це не робить його 'безпечним'. Після того,  як  він  попаде  в
праву  або  ліву  частину  оператора  привласнення,  він  знову  може  стати
'небезпечним'.
    З іншого боку  нульовий  покажчик  можна  використати,  наприклад,  для
позначення кінця масиву покажчиків.
    Якщо була спроба привласнити яке-небудь значення  тому,  на  що  вказує
покажчик з нульовим значенням, система видає  попередження,  що  з'являється
під час роботи програми  (або  після  закінчення  роботи  програми)    'Null
pointer  assignment'.  Поява  цього  повідомлення  є  мотивом   для   пошуку
використання неініціалізувати покажчика в програмі.

ref.by 2006—2022
contextus@mail.ru