10 теми по психології і педагогіці

                                  ІНТЕЛЕКТ



 Це наша здібність усвідомлено адаптуватися до оточуючого серсдовища, тобто
      це глобальна здібність розумно діяти, раціонально мислити і добре
                   справлятися з з життевими обставинами.



                     В науці є 120 комбінацій інтелекту:


                        Кокретний



                        Практичний



                        Абстрактний



                        Потенціальний



                        Набутий


                         та ін.

Потенціальний інтелект:

   Найважча форма – ідіотія – мова і мислення фактично відсутні, переважають
   емоції. Словарний запас – 800 слів для середніх тобто імбецилів. Вони
   схильні до сліпого подражання, але прагнуть жити самостійно.


 V Легка форма – дибільність. Поведінка їх дорсить адекватна і самостійна,
   мова розвинута, тому їх не одразу можна помітити, але є дефекти мислення.
   Вони все розуміють буквально. Вони легко пристосовуються до життя, за
   винятком науки і освіти.

Потенціальний інтелект залежить від фіз. та психічного стану матері



                                    ІМІДЖ



 Особистий імідж - це явище середовища в тому плані що він виявляється,  як
людське визначення, як ставлення до особи певної групи людей.



 Імідж – це образ, тобто форма життед. людини, завд’ки  якій  виставляється
на  люди  сильнодіючі   цільові   характеристики:   вихованість,   ерудиція,
професіоналізм.Але    насамперед    треба    відзначити    соціально-рольове
призначення одежі.Є фірмена і  сольна одежа.



 Аби досягти певних успіхів у бізнесі,  необхідно  окрім  зов.  вигл.  мати
певні риси характеру.Але є риси які  повинні  бути  притаманні  людині  будь
якого фаху:


                    . Впевненість

                    . Доброзичлевість

                    . Творча енергія


 У процесі зміни себе до бажаного образу Д.Скотт виділяє 3 ключові стадії і
подає технологію їх упровадження:



   визначити що ви хочете в собі змінити, або яким стати;



   скласти подумки сценарій, щоб уявити себе в новій ролі;



   впровадьте свій новий сценарій у життя;


                                      .



якщо ви повірете самі, що “ви” уже “не ви”, то інші повірять також.



                ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ



                                 Античність


Перші  поняття  про  психіку  були  пов’язані  з  аналізом  –  найдревнішими
поглядами, згідно яким у всього, що існує на світі є душа.  Згшідно  Платону
душа у людини існувала до того як  поєдналась  з  тілом.  Вершиною  античної
психології є “вчення про душу”, Арістотеля.


                                Середні віки


Душа є божественним, неприродним почятком, і тому вивчення  духовного  життя
повинно  бути  підкорене.накопичувався  конкретний  матеріал   про   атомно-
фізіолог.   особливості   людського   організму,   як   одної    з    основи
психіки/Авіцена, Аверсосам і кассиман – вперше ввили термін “психологія”

                             Психологія XVII ст.

З  17  ст.  Починається  нова   епоха   в   розвитку   псих.   знань.   Вона
характерезується спробами осмислити душевний  світ  людини  переважно  заг.-
філосовських, розумово здорових позицій, без  необх.експерементальної  бази.
Деккарт – заклав основи детерміністичної концепції поведінок.

                   XVIII ст.зародження імпіричної психіки

   Термін  “емпірична   психологія”  ввів  німецький  філосов  Вольфом,  для
позначення  напряму  в  психологічній  науці,  основний  принцип  полягає  у
спостереженні за конкретною  психологією,  явищами,  їх  класифікації.  Локк
розглядає душу, як пасивну, але здатну до сприйняття середовища,порівнює  її
з чистою доскою, на якій нічого не написано.

                 XIX ст. Психологія стає самостійною наукою

Виділення  психології,  як  самої  науки  відбулося  в  60-р.р.  Воно   було
пов’язано   зі   ставленням   спеціальних   наукових-дослідж.   установ    –
психологічних  лаболаторій  та  інститутів.  Тітченер  був  засновником   та
лідером структ.псих.


                       МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ



Метод – це спосіб, підхід, інструмент, яким користується певна наука для
дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет.



 До методів відносяться:



   спостереження – це найбільш поширений в практиці роботи школи метод.


   Бесіда і інтерв’ю.



   Педагогічний експеремент.



   Анкетування.



   Метод рейтенгу – це оцінка різних сторін діяльності компетентними
   суддями.



   Метод узагальнення незалежних характеристик.



7.  Вивчення продуктів діяльності.



     ВИМОГИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО НАУКОВОГО МЕТОДУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.



   ФІКСАЦІЯ ОТРИМАНИХ ФАКТОРІВ



   ЦІЛІСНІСТЬ



                             ВИДИ СПОСТЕРЕЖЕНЬ:



                             ЗОВНІШНЕ



                             ВНУТРІШНЕ



                             ВКЛЮЧНЕ



                                   ПОБІЧНЕ

                           ОСНОВНІ ЕТАПИ ПОДОЛАННЯ


                                    СТАНУ


                                 ТРИВОЖНОСТІ


10 етапів подолання стану тривожності:



   Займіться справами,роботою замість того щоб засихати від суму.



   Не дозволяйти собі засмучуватись через ніщо, про яке ви і всі інші скоро
   забудуть.



   Спробуйте навчитись рахуватись з неменучим.



   Думайте і робіть, як щаслива людина, і ви відчуєте себе счасливим.



   Ніколи не зводьте рахунки з великими ворогами, тому що якщо ви будете це
   робити, ви зробите гірше лише собі.



   Пам’ятайте про те, що єдиний засіб досягти щастя  полягає не в тому щоб
   чекати подяки а у тому, щоб отримати радість коронних справ, які ми
   робимо один одному.



   Пам’ятайте: вдячними не народжуються, ними стають; звідси слідує :якщо ви
   хочете щоб ваші діти були вдячні – навчіть їх.



   Рахуйте свої щасливі миті, а не неприємності.



   Не треба наслідувати дії інших, апошукайте себе і залишайтесь собою.



10. Кожен день робіть добрі справи, щоб інші вам усміхались.



ДЕРЖАВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ



Зміст освіти вмзначається такими документами:


         навч. плани, навч,  програми, підручники, навч. посібники.


  Навч.  план  –  це  держ.  норм.  документ,  який  визначає   підсумоване
навантаження студентів, його  розділ  за  етапами  навч.,  тобто  установлює
перелік предметів,  обов’язкових  для  вивчення  в  усіх  нач.  закладах,  а
такожрухомий  компонент,  що  включає  навч.  предмети,  які  вводяться   за
розсудом регіонів і навч. закладів.

  НАВч. ПРОГРАМА – ЦЕ ДЕРЖ. ДОКУМ. У  яКОМУ  РОЗКИВАєТЬСя  ЗМіСТ  ОСВіТИ  З
КОЖНОГО ПРЕДМЕТА В  КОЖНОМУ  КЛАСі  і  ВИЗНАчАєТЬСя  СИСТЕМОЮ  НАУК   ЗНАНЬ,
СВіТОГЛяДНИХ і МОР.-ЕСТЕТИчНИХ іДЕЙ,  ПРАКТИчНИХ  УМіНЬ  і  НАВИчОК,  ЩО  їХ
НЕОБХіДНО ОПАНУВАТИ ТА КіЛЬКіСТЬ ГОДИН ТА їХ ВИВчЕННя.

  ПІДРУЧНИКИ – ЦЕ КНИГА ЩО ВИКЛАДАє  ОСНОВНИЙ  ЗМіСТ  НАВчАЛЬНОГО  ПРЕДМЕТУ
ВіДПОВіДНО ДО ПРОГРАМИ.

  НАВЧ.ПОСІБНИК – ЦЕ  КНИГА,  ЗМіСТ  яКОї  АБО  ПОВНіСТЮ  ВіДПОВіДАє  НАВч.
ПРОГРАМі,  АБО  НЕ  МіСТИТЬ  ЕМПіРИчНИЙ  МАТЕРіАЛ,  ЩО  СЛУЖИТЬ  ЗАКРіПЛЕННЮ
ОСНОВНОГО ТЕОРИТИчНОГО МАТЕРіАЛУ.

                              РОДИННЕ ВИХОВАННя


Розробка теорії сімейної педагогіки в 70-80х рокахбула повязана в  основному
з проблемою “школа і сім’я”. Здебільшого теоретично  обгрунтувались  розділи
педагогічної пропаганди серед батьків-ідейно-політичне  виховання  в  сім’ї,
патріотичне та інтернне  виховання,моральне,  статеве,  трудове,  естетичне,
фізичне.Концепція полягала в тому, що нормальна здорова  сім’я  маєпереймати
і доносити зі школи державний вплив.

І НАВПАКИ УчЕНЬ чЕРЕЗ СіМ’Ю МАВ ЗРОСТИ ПЕРЕДОВИМ ШКОЛяРЕМ.  ОДНАК  У  ТЕОРії
СИМЕЙНОї ПЕДАГОГіКИ, яКА ГРУНТУєТЬСя  НА  ОСОБИСТОМУ  ПРИКЛАДі  БАТЬКіВ,  ТА
їХНЬОМУ іНДИВіДУАЛЬНОМУ ПіДХОДі ДО СВОєї ДИТИНИ, НА  ВЗАєМОДії  ПЕДАГОГіВ  і
БАТЬКіВ, САМЕ Ці МЕТОДИ МАЙЖЕ НЕ ВРАХОВУВАЛИСЬ.

ОСОБИСТИЙ  ПРИКЛАД  БАТЬКіВ,  яК   ГОЛОВНИЙ  ПРИКЛАД  СіМЕЙНОГО   ВИХОВАННя,
ПОРіВНяНО З УСіМА іНШИМИ МЕТОДАМИ і ЗАСОБАМИ  МАє  НАЙБіЛЬШИЙ  ВПЛИВ,  яК  У
ПОЗИТИВНОМУ ТАК і В НЕГАТИВНОМУ ПЛАНі.  НАСЛіДУЮчИ  БАТЬКА  і  МАТіР  ДИТИНА
ЗАСВОЮє СіМЕЙНі ТРАДИЦії, ЦіННОСТі.  БАТЬКАМ  НЕ  СЛіД  МОАЛіЗУВАТИ  НАВКОЛО
ПОЛіТИКИ, РЕЛіГії,  ВИСЛОВЛЮВАТИ  СВОє  НЕВДОВОЛЕННя  НАВКОЛИШНИМ  –  ДИТИНА
чЮЙНО ВЛОВЛЮє їХНЮ СПРАВЖНЮ ПОЗИЦіЮ, ПОДіЛяє   ХАРАКТЕРНі  ОЗНАКИ  СіМЕЙНОГО
ПОБУТУ.
КОНФЛіКТНі СИТУАЦії  В  СіМї  МОЖУТЬ  ПРИЗВЕСТИДО  РОЗВИТКУ  ПОЗИТИВНИХ,  чИ
НЕГАТИВНИХ РИС і  яКОСТЕЙ  У  ДіТЕЙ  яК  чЛЕНіВ  СіМ’ї.  РОЗЛУчЕННя  БАТЬКіВ
ПЕРЕВАЖНО ПРИЗВОДИТЬ ДО  ПЕДАГОГічНОї  ЗАНЕДБАНОСТі  і  ПОчУТТя  БЕЗСИЛЛя  В
ДИТИНі. НЕРіДКО ЦЕ НЕГАТИВНЕ РОЗДВОєННя В її ДУШі.