Рефераты - Афоризмы - Словари
Русские, белорусские и английские сочинения
Русские и белорусские изложения
 

Бурлескно-травестійне віршування 18 ст.

Работа из раздела: «Литература»



                                   РЕФЕРАТ

       на тему: Бурлескно-травестійне віршування  XVIII  ст.  як  передумова
появи 'Енеїди' І.Котляревського



                                    [pic]



                              студентки
                              факультету: Українська філологія
                              Луганського державного педагогічного
                              університету ім. Т. Шевченка



       Вірші-травестії - пізне явище української  літератури.  Автори  їх  -
мандровані дяки. Вірші-травестії - це в  основному  породження  середини  18
ст., коли все глибшою ставала криза старої феодально-релігійної ідеології.
       Вони розвивалися  протягом  короткого  часу.  Остаточне  покріпачення
широких мас українського народу 1783  р.  поклало  край  мандруванню  дяків-
пиворізів,  а разом з тим погубило і їхню творчість загалом.
       Віршів-травестій збереглося трохи більше десятка, все у записах кінця
18 - першої половини 19 і навіть початку  20  сторіччя.  Воно  користувалися
значною популярністю, довго жили в народній пам(яті. Жанр  пародія-травестія
відомий з кінця 17 ст.
       Питання про генезу травестії в українській літературі досліджено дуже
мало; не вивчені її зв(язки з аналогічними явищами в інших літературах.
       Тематично українські вірші -  травестії  поділяються  на  2  групи  -
різдвяні і великодні. Вони виникли з біблійно-євангельських та  апокрифічних
легенд про Адама і Єви з раю, про народження  Христа,  його  воскресіння  та
інш. Але травестійний спосіб розробки релігійних тем призвів до того,  що  у
віршах не залишилось від 'святих  образів'  нічого,  крім  сюжетних  схем  і
імен.
       Наприклад, народження Христа '  'Пісні  рождеству  Христову'  є  лише
приводом для зображення веселої і гомінкої гулянки селян у корчмі.
       Для всіх різдвяних і великодніх віршів найхарактерною рисою є те,  що
в них світ богів і святих зливається  із  світом  українського   простолюду.
Образи небожителів втрачають свої  божественно-ірреальні  риси.  І  пекло  з
раєм - реальна земля.
       Всі  вірші-травестії   звучать   бадьоро,   святково,   оптимістично,
відображаючи цим історичний оптимізм народних мас,  який  вони  не  втрачали
навіть  в  важких  умовах,  відображається  'панібратський'  гумор   народу,
стосовно 'божих речей'.
       Мова травестій - жива народна розмовна українська мова.
       Є такі травестії: 'Піснь  світська',  'Вірш  на  великдень',  'Вірша,
говоренная гетьману запорожцами  на  світлий  празник  воскресенія  Христово
1791 года'.
       Бурлеско-травестійне віршування, як і породії  на  церковні  відпраи,
були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у 'божих  речах'.  І  це
визивало обурення  клерикальних кіл.
       Перечитуючи такі травестії, як 'Великоднія  вірша',  ми  бачимо  такі
рядкі, де зображені загальні танці:
       Перше навприсядки брали,
       Потім били трепака,
       А дівчата забивали
       Підківками гоцака.
       А зараз ми можемо побачити аналогічні картини в 'Енеїді': 'Еней і сам
тут розгулявся, як на аркані жеребець, з Дідорою за руки  взявся,  пішов  із
нею у танець', тобто дуже близько до жанрових сцен віршів-травестій.
       Зрештою і 'перелицювання' Вергілівської 'Енеїди' в кінці  18  ст.  не
було  чимось  винятковим  в  українській  літературі,  а   скоріше   сказати
закономірним. Найпрозорливіші поборники  феодальних  клерикально-релігіозних
порядків бачили невідтворність історичного руху,  усвідомлювали  неминучість
краху своїх ідей. Процес йшов повним ходом, людство, сміючись, прощалось  із
своїм минулим. Серйозні речі переходили в комедію, фарс.
        В цей час Опанас Лобисевич був автором низки перекладів з латинської
мови у травестійно-бурлескному стилі.
       Але в  своєму  вільнодумстві  автори  віршів-травестій  18  ст.  були
сміливішими за Котляревського. В  'Енеїді' травестуються,  'перелизовуються'
античні, поганські боги.



       Література:

       Історія української літератури у 8-ми томах, том2 (друга половина  18
ст. - тридцяті роки 19 ст.)
       Автори    тома    (Л.Є.Махновець,    Д.В.Чалий,     Є.С.Шабліовський,
В.Є.Шубравський), К., 1967 р., с.53-79.


ref.by 2006—2022
contextus@mail.ru